Трамп торгується з Путіним: що Кремль дасть за санкції

Дональд Трамп, схоже, шукає до Володимира Путіна черговий підхід. Цього разу не через нову спробу домовитися про припинення вогню, а через економіку. Суть «великої угоди» така: Росія відновлює експорт дизеля, організовує коридор для підсанкційних білоруських добрив, які не пропускає ЄС, і надає транспортні знижки. Москва також відпускає групу політичних ув’язнених за прикладом Білорусі. У відповідь Трамп послаблює або знімає частину болісних санкцій проти Російської Федерації.

За даними джерела, Трамп підтримав цю пропозицію, хоча вона перебуває на ранній стадії. На перший погляд, Вашингтон отримує конкретний результат — звільнення людей, яких Кремль утримує за політичними мотивами. Москва натомість дістає матеріальну винагороду ще до завершення війни.

Білоруський досвід Джона Коула стає для американської адміністрації шаблоном: через звільнення ув’язнених Вашингтон поступово послаблює санкції, а далі переходить до ширших економічних домовленостей. У випадку з Росією ставки вищі — йдеться про нафту, паливо, сировину та інші великі ринки. Для Трампа це спосіб створити простір для переговорів із Путіним. Для України ризик у тому, що Кремль може отримати економічні бонуси за окремі поступки, не маючи бажання припиняти війну.

Чому білоруська схема не лягає на Росію

Український дипломат і політик Роман Безсмертний в ексклюзивному інтерв’ю розібрав цю конструкцію. За його словами, стаття Саймона Шустера описує пропозицію Джона Коула, яку той опрацьовує разом із Дмитром Муратовим, колишнім редактором «Нової газети» і лауреатом Нобелівської премії миру.

Безсмертний наголосив на нюансі, який упускають і Муратов, і Коул: «У Білорусі практично всіх звільнених політичних в’язнів просто виштовхнули за межі країни. Всередині Білорусі залишився фактично лише Микола Статкевич. Усіх інших вивезли». За різними оцінками, кількість звільнених у Білорусі сягає близько 500 осіб. У Росії таких людей набагато більше.

Для Путіна обидва варіанти проблемні. Залишати цих людей у Росії означає відкласти повторне переслідування: це відомі фігури, за якими стежитиме світ. Відправити їх за кордон — створити ще один голос проти Путіна і російської влади. Попри тезу Коула «краще торгувати, ніж воювати» і бажання Трампа розвивати бізнес із Путіним, Безсмертний сумнівається в життєздатності пропозиції.

23 вересня Коул заявив, що США вже «почали роботу» щодо російських політичних ув’язнених. Списки, за його словами, існують, але конкретних імен він не назвав. Звільнення ув’язнених Трамп може використати і як елемент миротворчої політики, зокрема в контексті прагнення отримати Нобелівську премію миру.

Списки формують Коул з одного боку і Муратов з іншого. Європі та Україні буде важко виступати проти звільнення цих людей: серед них чимало прихильників України, засуджених за підтримку України або перерахування грошей Збройним силам України. Водночас Безсмертний нагадав позицію Світлани Тихановської. Після чергового обміну і послаблення санкцій щодо Білорусі вона сказала, що таким процесом лише стимулюють Лукашенка і Путіна захоплювати нових заручників.

Для Трампа звільнення людей — спосіб показати конкретний результат переговорів з авторитарними режимами. Якщо ж звільнення стає частиною великої політичної угоди, режим може отримати те, що дозволяє йому й далі тиснути на опонентів. Ефект тоді буде не таким, на який розраховують у Вашингтоні.

Перенести білоруський механізм на Росію непросто. Для Путіна і Трампа схема може виглядати життєздатною: затримати черговий десяток людей, потім обміняти їх і домовитися про бізнес. За формою конструкції схожі, за змістом — ні. Білоруська опозиція всередині країни розпорошена. Російські фігури, найімовірніше, об’єднуватимуться навколо кількох сильних особистостей. Їхня поява як голосів опозиції в Європі створить для Кремля додаткову проблему. Європейські країни й так зайняли жорстку позицію щодо прийому громадян Росії, включно з опозицією.

Історія тягнеться з березня цього року: тоді відбулася перша розмова Коула з Трампом. Досі все завершилося статтею Шустера в джерелі і тим, що Трамп офіційно подав кандидатуру Джона Коула до Сенату на призначення радником з питань політичних ув’язнених.

Санкції, дизель і військові витрати Кремля

Білоруська схема вже виявилася односторонньою. Політичних в’язнів звільняють, санкції послаблюють, а поступок, заради яких запускали механізм, Вашингтон не дістав. Мінеральні добрива з Білорусі можна вивозити через балтійські порти, українські порти або північні російські, зокрема Мурманськ. Найдорожчий варіант — Мурманськ. Через Балтику теж проблематично.

Навіть після часткового зняття санкцій із «Білоруськалію» переконати Литву чи Латвію відновити торговельні потоки практично неможливо: вони працюють у системі санкцій ЄС. Після останнього обміну Коул поїхав до Вільнюса і отримав відмову президента Литви: відновлення транспортування білоруських товарів не буде. Схема фактично заглохла.

Санкції з «Белавіа» зняли, але обмеження на аеропорти мало що змінюють: куди літати з Мінська, лишається відкритим питанням. Реальний результат, на думку Безсмертного, радше в тіньових схемах. Через Білорусь можуть ремонтувати російські літаки. «Аерофлот» співпрацює з «Белавіа», можливі угоди щодо запасних частин і палива. Російські авіакомпанії досі використовують Boeing та Airbus. Потрібних обсягів вантажних і пасажирських перевезень у Білорусі просто немає.

Сама поява схеми показує, що Трамп шукає спосіб хоча б частково запустити економічні контакти з Росією ще під час війни. Раніше він і представники адміністрації казали, що до припинення вогню жодного бізнесу з Росією не буде. Це мало бути стимулом для Путіна: хочеш торгувати і зняття санкцій — припиняй війну.

Шустер сам помітив суперечність і поставив питання, що відбувається з тезою Трампа про відсутність бізнесу з Росією, поки триває війна. Він зробив висновок, що Трамп не збирається залишати переговорний трек між Росією та Україною. Контакти через звільнення політв’язнів, на його думку, можуть створити рівень довіри для подальших мирних переговорів. Безсмертний бачить інше питання: на що давати гроші Путіну, якщо той продовжує воювати проти України та Європи. Щойно економічні контакти наберуть обертів, першими зреагують європейці. Будь-який бізнес із Росією зараз означає гроші, які російська влада може спрямувати у військово-промисловий комплекс.

Офіційні прогнози щодо наступного бюджету РФ це підтверджують. Після виборів Путін збільшує чисельність армії, а військові витрати на 2027 рік планують підняти ще на 27%. На оборону закладають 17,1 трлн рублів — близько 35% усіх федеральних витрат. Якщо додати поліцію, Росгвардію та спецслужби, витрати на сектор безпеки сягнуть 21,4 трлн рублів, або 44% бюджету. Це більше схоже на підготовку до продовження війни, ніж до її згортання: гроші йдуть на ракети, безпілотники та удари по Україні. Російська економіка водночас відчуває дедалі більший тиск.

Безсмертний не вважає, що Росія погодиться на звільнення політв’язнів в обмін на бізнес-контракти. На послаблення санкцій — можливо. Обіцяти можна багато, зокрема тунелі під Беринговою протокою. Успішних великих бізнес-проєктів між США та Росією він не бачить. Звільнення політв’язнів не дорівнює бізнесу, а зняття американських санкцій не означає автоматичної появи цього бізнесу. На цьому етапі це проєкти, які опрацьовують, але до реалізації далеко.

Окремо Трамп знову звинувачує Україну у високих цінах на дизель і каже, що Зеленський нібито погодився не бити по НПЗ РФ. Безсмертний в це не вірить і називає це «звичайним Трампом»: «Він говорить неправду. Для України в цій ситуації іншого варіанту, ніж завдавати ударів по ворогу і по об’єктах, які є законними військовими цілями, немає». Прив’язку зростання цін на дизель до українських атак на російські НПЗ він вважає наслідком політики самого Трампа.

Експорт дизельного пального зі Сполучених Штатів — один із найбільших у світі, і від високих цін виграють саме США. Ціна значною мірою залежить від експорту зі США і постачань із Перської затоки. Росія в дизелі такої серйозної ролі не відігравала. Щодо сирої нафти аргумент частково прийнятний, але після відмови Європи від російської нафти роль Росії мінімізувалася. Риторика Трампа, на думку Безсмертного, значною мірою є підігрівом виборчої кампанії.

Путін також засекретив дані про російські нафтопереробні заводи. Безсмертний пояснює це тоталітарною моделлю мислення: влада не уявляє, навіщо людині на заправці знати, що сталося з конкретним підприємством. Розвідка і так бачить, куди влучили безпілотники, яка установка зупинилася і коли об’єкт повернуть в експлуатацію. Оприлюднених за рік матеріалів достатньо, щоб після кожного удару оцінити виробництво, експортний потенціал і втрати доходів. Приховування — спроба вплинути на ринок і сховати реальний стан справ. Це бажання довести економіку до ручного управління, яке нічого корисного не принесе.

Поки Кремль закладає ресурси на продовження війни, будь-яке послаблення санкцій до припинення вогню лишає Україні ціну, яку не компенсує окремий обмін. На тлі цих розрахунків середній вік життя в Україні залежить і від того, чи не отримає агресор нові гроші на удари по тилу.