Суд призначив Зінченку довічне за вбивство Фаріон
Шевченківський районний суд Львова визнав В’ячеслава Зінченка винним у вбивстві Ірини Фаріон і призначив йому довічне позбавлення волі. Суд кваліфікував злочин як умисне вбивство, пов’язане з виконанням потерпілою громадського обов’язку та мотивоване національною нетерпимістю. Окремо Зінченка визнали винним у незаконному поводженні з вогнепальною зброєю.
Зінченко вини не визнав. Його остання адвокатка Діана Кара називала справу сфальсифікованою і просила звільнити підзахисного.
Що відбувалося біля суду і які докази навів суддя
Перед оголошенням вироку біля будівлі суду зібралися люди з протилежними позиціями. Одні тримали українські прапори і плакати з вимогою довічного ув’язнення. Інші підтримували обвинуваченого і скандували: «Волю В’ячеславу Зінченку».
Під час оголошення вироку суддя послався на докази, які, на думку суду, підтверджують причетність Зінченка. Серед них пошуки адреси Фаріон, зброї та боєприпасів, а також активність у мережі. За матеріалами справи, через Telegram він отримав номер телефону мовознавиці, дізнався адресу і шукав графік відключень електроенергії на вулиці Масарика у Львові. Зінченко цікавився купівлею зброї та способами її переробки, а згодом придбав перероблену зброю за 4 тис. грн.
Ще одним доказом стала записка, написана в потязі до Львова напередодні вбивства. У ній він називав себе «санітаром цього суспільства» і писав про намір здійснити задумане.
За даними джерела, підготовка тривала понад чотири місяці. Зінченко заздалегідь придбав на чорному ринку зброю та боєприпаси. У Львові він орендував три квартири поспіль, змінював одяг і маршрути та стежив за пересуваннями Фаріон. Після вбивства контррозвідка отримала первинну оперативну інформацію, яка допомогла встановити особу стрільця. Ці дані використали разом із Національною поліцією для розшуку та затримання. Під час обшуків вилучили смартфон із матеріалами, які, за даними джерела, підтверджували підготовку до злочину.
Позиції сторін і хронологія справи
У дебатах прокурори просили довічне позбавлення волі за умисне вбивство. За незаконне поводження зі зброєю сторона обвинувачення просила чотири роки, а остаточне покарання визначити за сукупністю правопорушень. Потерпіла сторона також виступала за довічне ув’язнення. Захист наполягав на невинуватості.
17 вересня дебати завершилися, і колегія суддів пішла до нарадчої кімнати. Зінченко відмовився від останнього слова. Суддя зазначив, що обвинуваченому неодноразово пропонували виступити в дебатах, але він щоразу відмовлявся, бо не мав узгодженої позиції із захисниками.
Напад стався 19 липня 2024 року у Львові. Чоловік вистрілив у Фаріон біля будинку і втік. Того ж дня вона померла в лікарні. За даними Офісу генерального прокурора, нападник підійшов приблизно на два метри і вистрілив у голову. Злочин пов’язали з виконанням громадського обов’язку і мотивом національної нетерпимості.
25 липня 2024 року Зінченка затримали в Дніпрі, де він намагався переховуватися. Наступного дня суд обрав тримання під вартою без права на заставу. Спочатку йому інкримінували умисне вбивство. 26 грудня 2024 року кваліфікацію змінили: додано зв’язок із громадським обов’язком, мотив національної нетерпимості та незаконне поводження зі зброєю.
22 квітня 2026 року під час засідання у Львові Зінченко намагався повіситися на власній футболці. Він заявляв, що не причетний до вбивства Фаріон.
