Іван Мазепа цікаві факти про життя і спадщину гетьмана

Іван Мазепа залишається однією з найосяжніших і найсуперечливіших постатей української історії. Гетьман, який правив довше за будь-кого зі своїх попередників і наступників, володів вісьмома мовами, фінансував будівництво десятків храмів і став прототипом романтичного героя для Байрона, Гюго та Ліста. Його життя поєднує блискучу європейську освіту, дипломатичну гнучкість, особисті пристрасті та трагічний фінал під Полтавою.

Мазепа не був лише військовим лідером. Він писав поезію, колекціонував зброю, грав на бандурі й вклав величезні кошти у розвиток освіти та культури. Саме за його часів сформувався стиль, який пізніше назвуть мазепинським бароко. Водночас навколо нього досі крутяться легенди — від історії з диким конем до роману з хрещеницею. Ці факти, перевірені сучасними дослідженнями, малюють образ людини, яка мислила державою, а діяла з розмахом.

Найдовше гетьманування в історії України, княжий титул Священної Римської імперії, особисте фінансування флотилії та храмів, поезія про єдність і трагічний союз зі Швецією — усе це складові однієї біографії, яка досі впливає на українську ідентичність.

Юність у часи Руїни та європейська освіта

Іван Степанович Мазепа народився 20 березня 1639 року (за старим стилем) у селі Мазепинці на Київщині в родині православної шляхти герба Курч. Батько Адам-Стефан Мазепа служив білоцерківським отаманом і підтримував Богдана Хмельницького. Мати Марія Магдалина Мокієвська походила зі старого білоцерківського роду. Дитинство хлопця припало на найжорстокіші роки Руїни, коли Україна розривалася між Польщею, Московією, Кримом і Османською імперією.

Освіту він здобув у Києво-Могилянській колегії приблизно в 1650–1657 роках. Там вивчав поетику, риторику, латину та філософію. Потім мати відправила сина до двору польського короля Яна II Казимира. Як паж Мазепа об’їхав Європу: Німеччину, Францію, Італію. У голландському Девентері цілий рік опановував артилерійську справу. Сучасники відзначали його зовнішність і манери. Французький дипломат Жан Балюз писав, що латиною гетьман міг суперничати з найкращими єзуїтами.

Він вільно володів українською, російською, польською, латиною, італійською, німецькою, татарською та частково французькою. Це дозволяло вести переговори без перекладачів і розуміти європейську політику зсередини. Після повернення на Батьківщину Мазепа служив у Петра Дорошенка ротмістром надвірної корогви, а згодом генеральним писарем. У 1674 році його захопили запорожці біля Інгулу, але Іван Сірко врятував і передав Івану Самойловичу. Так розпочалася кар’єра, яка привела до гетьманської булави.

Рекордне гетьманування та будівництво держави

25 липня 1687 року на Коломацькій раді Мазепу обрали гетьманом після усунення Самойловича. Йому виповнилося п’ятдесят. Правління тривало 22 роки — точніше 8081 день. Це абсолютний рекорд. Для порівняння: Петро Сагайдачний гетьманував близько восьми років, Богдан Хмельницький — дев’ять, Кирило Розумовський — чотирнадцять.

Мазепа прагнув об’єднати Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя і Слобожанщину. Він зміцнював центральну владу, розвивав торгівлю з Кримом, Молдавією, Угорщиною та Грецією. Військова скарбниця щороку отримувала близько 510 тисяч золотих від мит і оренд. Гетьман видавав універсали на рудні, селітряні заводи та ковальські цехи. За його часів з’явилися нові фортеці на південних рубежах.

Щоб протистояти турецькій загрозі, Мазепа за власні кошти організував будівництво річкової флотилії. Джерела згадують близько 100 стругів і сотні човнів, які стояли на Дніпрі. Це був один із перших серйозних кроків до створення українського військового флоту. Пізніше, уже в ХХ і ХХІ століттях, його ім’я носитимуть кораблі — від крейсера часів УНР до сучасного корвета «Гетьман Іван Мазепа».

У 1700 році Петро I нагородив Мазепу орденом Андрія Первозваного — другою людиною в історії Московської держави після канцлера Головіна. У 1703 році він отримав польський орден Білого Орла. А 1 вересня 1707 року імператор Йосиф I надав йому титул князя Священної Римської імперії. Це був пік європейського визнання.

Меценатство, яке змінило обличчя України

Мазепа вклав у культуру й церкву кошти, які вражали навіть сучасників. Після його смерті козацька старшина підрахувала: за двадцять років гетьманства на меценатські цілі пішло щонайменше 1 мільйон 110 тисяч 900 дукатів, понад 9 мільйонів злотих і 186 тисяч імперіалів. Він побудував або суттєво відновив десятки храмів.

Серед найвідоміших проєктів — Богоявленський собор Братського монастиря в Києві (понад 200 тисяч золотих), Микільський військовий собор, дзвіниця Софії Київської з 13-тонним дзвоном «Мазепа», реставрація Успенського собору Києво-Печерської лаври, Троїцький собор у Чернігові, Вознесенський собор у Переяславі. За різними оцінками, особисто він патронував від 26 до 43 храмів, а загалом за його правління звели або відновили понад 200 церковних споруд. Саме тоді сформувався мазепинський бароко — пишний, динамічний стиль, що поєднав європейські впливи з козацьким духом.

Гетьман підтримував Києво-Могилянську академію. За його сприяння вона отримала новий корпус і статус, а кількість студентів сягнула двох тисяч. Він фінансував Чернігівський колегіум. Книги, ікони в срібних оправах, золоті чаші, митри — усе це йшло до монастирів не лише в Україні, а й у Палестині, Греції, Молдавії.

Мазепа писав вірші. Найвідоміша «Дума» починається словами «Всі покою щиро прагнуть…». У ній він говорить про розбрат українських синів і закликає до єдності. Твір дійшов до нас через донос Кочубея, який намагався використати його як доказ нелояльності. Сьогодні дослідники вважають цю поезію цінним документом політичної думки кінця XVII століття.

Особисте життя і легенди, що облетіли Європу

Особисте життя Мазепи оповите історіями. Першою дружиною, за афонським пом’яником, була Марія, яка померла близько 1702 року. Раніше історики згадували Ганну Фридрикевич, вдову з двома синами. Дітей у самого гетьмана, ймовірно, не було, або вони померли рано. Він виховував племінників — Івана Обидовського та Андрія Войнаровського.

Найскандальнішою сторінкою став роман із Мотрею Кочубей — донькою генерального судді Василя Кочубея і хрещеницею Мазепи. Дівчині було близько шістнадцяти-двадцяти років, гетьманові — за шістдесят п’ять. Вона втекла до нього, але він повернув її батькам, зберігаючи ніжні листи. Ці листи сьогодні вважають шедевром інтимного епістолярію. Історія стала приводом для доносу Кочубея і Іскри, які заплатили за це життям.

Легенда про те, як шляхтич прив’язав голого Мазепу до дикого коня і пустив у степ, походить із мемуарів Яна Хризостома Пасека. Більшість сучасних істориків вважають її перебільшеною або апокрифічною. Проте саме вона зробила Мазепу романтичним героєм Європи. Лорд Байрон написав поему «Мазепа», Віктор Гюго, Ференц Ліст, Ежен Делакруа, Олександр Пушкін — усі зверталися до цього образу. За підрахунками, гетьману присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів і 6 скульптур.

Союз зі Швецією, Полтава і анафема

Довгі роки Мазепа підтримував Петра I. Він брав участь в Азовських походах і допомагав у Північній війні. Проте царські реформи — вимоги висилати козаків далеко від кордонів, плани ліквідації автономії, створення Київської губернії — змусили гетьмана шукати інший шлях. У жовтні 1708 року він перейшов на бік Карла XII. Угода гарантувала Україні свободи під протекторатом Швеції.

Полтавська битва 27 червня (8 липня) 1709 року завершилася поразкою. Мазепа з королем відступили до Бендер. 21 або 22 вересня 1709 року гетьман помер у Варниці. Його поховали в Галаці. Російська церква наклала анафему, яку проголошували щорічно до 1917 року. Сучасні каноністи та Вселенський патріархат визнають цю анафему політичним актом, позбавленим церковної сили. Мазепа сповідався священиками під юрисдикцією Константинополя і помер православним.

Батуринська трагедія 1708 року, коли війська Меншикова вирізали населення гетьманської столиці, стала однією з найчорніших сторінок. За різними оцінками, загинули тисячі мирних жителів.

Спадщина, яка живе досі

Ім’я Мазепи повертається в український простір. Мазепинка — головний убір січових стрільців, а з 2015 року польовий кашкет Збройних Сил України. Корвет «Гетьман Іван Мазепа» будується в Туреччині і має стати флагманом флоту. У Австралії є національний парк його імені. Дзвін «Мазепа» в Софії Київській знову задзвонив після 2022 року.

Гетьман залишив після себе не лише храми й універсали. Він показав, що українська держава може мислити європейськими категоріями, мати власний культурний код і прагнути самостійності навіть ціною особистого ризику. Його «Дума» про єдність звучить сьогодні так само гостро, як три століття тому. А легенди, які колись робили його романтичним вигнанцем, сьогодні допомагають краще зрозуміти складну людину, яка тримала булаву довше за всіх.