День СБУ: історія, дата та значення свята

День СБУ відзначають щороку 25 березня. Дата збігається з днем ухвалення Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року № 2229-XII, а саме професійне свято закріпив Указ Президента України від 22 березня 2001 року № 193/2001.

Це не «день силової структури» в побутовому сенсі. Це день людей, чия робота майже завжди лишається за кадром: контррозвідка, боротьба з тероризмом, захист державної таємниці, протидія диверсіям і агентурним мережам. Для родин співробітників свято часто звучить тихіше, ніж парадні привітання в стрічці новин, бо частина близьких навіть не може розповісти, чим саме займається людина в погонах.

У 2026 році 25 березня знову стає моментом подяки чинним працівникам, ветеранам і родинам загиблих. Водночас це нагода розібратися, чим СБУ відрізняється від інших органів безпеки, чому свято припадає саме на березень, а не на вересень 1991-го, і як привітати людину так, щоб слова не звучали як шаблон з листівки.

Коли відзначають День СБУ і звідки взялася дата

Календарна відповідь коротка: 25 березня щороку, незалежно від дня тижня. Юридична відповідь довша. 22 березня 2001 року президент Леонід Кучма підписав указ «Про День Служби безпеки України». У документі прямо сказано: свято встановлюється «ураховуючи заслуги Служби безпеки України у справі захисту державного суверенітету України, конституційного ладу, територіальної цілісності, законних інтересів держави, забезпеченні прав і свобод людини і громадянина» і відзначається «у день прийняття Верховною Радою України Закону України „Про Службу безпеки України“». Текст указу збережено на порталі законодавства України zakon.rada.gov.ua.

День СБУ — це професійне свято національного значення, прив’язане не до дня народження відомства «з нуля», а до моменту, коли парламент надав спецслужбі повноцінну правову форму.

Чому не 20 вересня? Саме тоді, у 1991 році, Верховна Рада ухвалила постанову про створення Служби національної безпеки України і ліквідацію КДБ УРСР. Той день справді став політичним розривом із союзною системою. Але назва «Служба безпеки України», коло повноважень і правовий статус як окремого державного органу з’явилися пів року потому — із законом від 25 березня 1992 року. Тому в офіційному календарі закріпився березень.

Окремо існує ще одна внутрішня дата: 18 грудня відзначають День військової контррозвідки СБУ. Її започаткував указ президента Леоніда Кравчука 1991 року про контррозвідувальне забезпечення військових формувань. Якщо 25 березня — день усієї Служби, то 18 грудня — день вузького, дуже закритого цеху всередині неї.

Як із уламка союзної системи зростала українська спецслужба

Після 24 серпня 1991 року молода держава успадкувала не лише будівлі й архіви, а й кадри, звички та методи попередньої епохи. КДБ УРСР був республіканською ланкою союзного комітету. Залишити його «як є» означало б тримати в серці держави структуру з іншою присягою. Постанова від 20 вересня 1991 року № 1581-XII розірвала цей ланцюг: КДБ УРСР ліквідували, натомість з’явилася СНБ України.

Перші місяці були організаційним штормом. Формували штати центрального апарату, регіональні управління, органи військової контррозвідки, навчальний заклад. Тимчасово обов’язки голови СНБ виконував Микола Голушко, останній голова КДБ УРСР. Уже в листопаді 1991-го керівництво перебрав Євген Марчук — саме його частіше називають першим повноцінним очільником нової служби. Особовий склад складав присягу вже українському народові, а не союзному центру.

25 березня 1992 року парламент ухвалив профільний закон. Він визначив Службу як державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями. Підпорядкування — Президенту України, контроль — Верховній Раді. Ця конструкція збереглася і в пізніших редакціях закону, остання з яких станом на 2026 рік враховує зміни воєнного часу.

Далі служба обростала окремими законами: про контррозвідувальну діяльність, про боротьбу з тероризмом, про державну таємницю, про оперативно-розшукову діяльність. У 1998 році при СБУ запрацював Антитерористичний центр — координаційний майданчик для всієї державної системи протидії терору. На сайті СБУ ssu.gov.ua офіційною датою створення української спецслужби названо саме 25 березня 1992 року: день закону і день, після якого особовий склад склав присягу.

Джерела даних таблиці: портал законодавства України та офіційні матеріали Служби безпеки України.

Що робить СБУ і чим вона не є

Плутанина починається вже з назви. «Служба безпеки» у побуті звучить як універсальний щит від усього лихого. Насправді закон окреслює вужче й гостріше коло. СБУ — спеціально уповноважений орган у сфері контррозвідувальної діяльності і головний орган у загальнодержавній системі боротьби з тероризмом. До її завдань входить захист суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного й оборонного потенціалу, прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб.

Система служби складається з Центрального управління, регіональних органів, органів військової контррозвідки, навчальних і наукових закладів. Усередині працюють функціональні блоки: контррозвідка, захист національної державності, оперативно-бойова діяльність (Центр спеціальних операцій «А»), досудове слідство в межах визначеної підслідності, охорона державної таємниці, оперативно-технічні заходи. Чисельність особового складу засекречена. Це не «красива таємниця для іміджу», а робоча вимога: противник не повинен бачити контури штату.

Голову СБУ призначає і звільняє Верховна Рада за поданням Президента. Керівник служби входить до Ради національної безпеки і оборони та щороку звітує парламенту. Кадрові зміни 2022–2026 років лише підкреслили воєнний характер інституції: після повномасштабного вторгнення акцент змістився на контрдиверсійну роботу, викриття колаборантів, захист критичної інфраструктури, кібернапрям і спеціальні операції. У 2023–2025 роках службу очолював генерал-лейтенант Василь Малюк; у 2026 році обов’язки голови тимчасово виконували інші представники керівної ланки, зокрема Олександр Поклад. Для громадян важливіша не прізвище на табличці, а те, що служба підпорядкована політичному цивільному контролю, а не живе «державою в державі».

Реформа СБУ обговорюється роками. Суть дискусії проста: відділити невластиві економічні функції, посилити контррозвідку, кіберзахист і роботу з держтаємницею, зробити службу компактнішою й технологічнішою. Частина змін уже внесена законами 2021 і 2025 років. Повноцінний новий профільний закон партнери й експерти очікували на горизонті 2026 року. Війна ці плани не скасувала, але змусила рухатися обережніше: під час відсічі агресії небезпечно ламати працюючий механізм заради ідеальної схеми на папері.

Як свято виглядає зсередини і ззовні

До 2014 року День СБУ часто мав звичний для професійних свят ритм: офіційні вітання, нагородження, урочисті збори, зустрічі ветеранів, концерти в окремих управліннях. Після початку війни на Донбасі, а тим більше після лютого 2022-го, тон змінився. Публічна частина стала коротшою. Приватна — важчою. У залах з’являються не лише грамоти, а й портрети тих, хто не повернувся з завдання.

Президент і керівництво силового блоку традиційно публікують привітання. У текстах останніх років повторюються одні й ті самі опори: подяка за зірвані теракти й замахи, за роботу проти внутрішнього розколу, за спецпризначенців на фронті, за пам’ять загиблих. Регіональні військові адміністрації вітають місцеві управління. Побратими з ГУР і інших структур пишуть окремі звернення — це вже не світський етикет, а визнання спільної бойової роботи.

Для сімей день має інший смак. Хтось пече торт і чекає коротку вечірню розмову. Хтось навмисне нічого не планує, бо людина на завданні. Хтось несе квіти на цвинтар. У нашій практиці спілкування з родинами силовиків повторюється одна деталь: найкращі слова — конкретні. Не «ви наш щит і меч», а «дякую, що через вашу роботу мої діти сплять у своїй квартирі». Пафос швидко вивітрюється. Пам’ять про конкретний спокій — ні.

Найточніша формула цього дня: вшанувати живу службу і не зробити невидимими тих, хто вже не може відповісти на привітання.

Що можна і чого не варто робити 25 березня

Корисний мінімум для цивільних виглядає так.

• Привітати адресно. Якщо знаєте співробітника чи ветерана — напишіть особисто. Загальний пост «з днем спецслужб» без імен часто виглядає як шум.
• Не розпитувати про роботу. Навіть дружнє «ну розкажи хоч щось» може поставити людину в незручне становище. Краще запитати, як вона сама, чи виспалася, чи потрібна побутова допомога родині.
• Пам’ятати про родини загиблих. Коротке повідомлення дружині, батькам, дітям інколи важливіше за офіційний вінок.
• Не публікувати фото з форми, перепусток, кабінетів. Дрібниця для стрічки — зайва деталь для чужого аналітика.
• Відрізняти СБУ від інших служб. Вітати «з днем ФСБ» чи плутати з Національною поліцією — це вже не помилка етикету, а провал у розумінні держави, в якій живеш.

Після такого списку завжди хочеться додати дрібницю з життя. За моїм досвідом розмов із людьми, які мають у родині співробітника служби, найкращі подарунки 25 березня — тиша вдома, гаряча вечеря і відсутність зайвих питань. Квіти й торт не заборонені. Допитливість — так.

Як привітати: тон, який не ріже слух

Готові віршики з інтернету рідко потрапляють у ціль. Вони говорять про «залізну волю» і майже ніколи — про втому, нічні виклики, пропущені дні народження дітей. Якщо потрібна проза, тримайтеся трьох речей: подяки за конкретну службу, побажання повернутися живим і здоровим, поваги до мовчання.

Короткі формули, які звучать по-людськи:

1. Щиро вітаю з Днем СБУ. Дякую за роботу, про яку більшість із нас ніколи не дізнається. Бережіть себе і своїх.
2. З професійним святом. Нехай завдань буде менше небезпечних, а повернень додому — своєчасних.
3. Вітаю ветеранів і чинних співробітників. Окрема шана родинам, які тримають цей фронт разом із вами.

Вірш має право на життя, якщо він короткий і без «щита Батьківщини на віки». Довгі оди в чаті виглядають так, ніби їх скопіювали з корпоративної листівки 2010 року. Під час війни краще менше слів і більше такту.

Чому це свято стосується не лише тих, хто носить посвідчення

Державна безпека здається абстракцією, доки вона працює. Вона стає зримою, коли зривається теракт, коли викривають агента на стратегічному підприємстві, коли диверсійна група не доходить до підстанції. СБУ стоїть саме на цьому стику: між тим, що вже сталося б, і тим, про що суспільство так і не дізналося.

Громадянська сторона свята — не захоплення силою. Це вимога до якості самої служби. Спецслужба демократичної країни має бути ефективною проти ворога і обмеженою законом щодо своїх громадян. Тому 25 березня логічно згадувати не лише подвиги, а й підзвітність: парламентський контроль, заборону політичного використання, прозорість там, де таємниця не є умовою виживання операції.

Служба безпеки сильна не тоді, коли про неї багато говорять, а тоді, коли загрози зриваються до того, як вони стають новиною.

Для початківця в темі достатньо трьох орієнтирів. Перший: дата — 25 березня, закон 1992 року, указ 2001 року. Другий: СБУ займається контррозвідкою, антитерором і захистом державної безпеки, а не всім підряд. Третій: привітання має бути тихим, точним і без цікавості до чужих секретів. Для досвідченого читача день відкриває інший шар — історію інституції, яка вийшла з радянської тіні й уже третє десятиліття вчиться бути українською не за вивіскою, а за присягою.

Наступного 25 березня стрічка знову заповниться офіційними листівками. Десь між ними лишиться місце для простого жесту: написати живій людині, пом’янути загиблу, не викласти зайвого фото і не плутати назви служб. Цього вже досить, щоб свято не залишилося порожнім рядком у календарі.