Фейкові рішення з Гребінки: як переоформлювали київську нерухомість
Тисячі квадратних метрів нерухомості в Києві вартістю у мільйони доларів могли привласнити завдяки фейковим рішенням суду в невеликому містечку на Полтавщині. Джерело встановило це, досліджуючи, яким чином депутат Київради Ігор Баленко став власником приміщення клубу «Шутерс» у столиці. З’ясувалось, що схемою скористались десятки впливових бізнесменів, можновладців і родичів київських чиновників.
Усі вони приходили до реєстраторів зі старими рішеннями Гребінківського райсуду Полтавської області. Документи були датовані періодом, коли ще не вели електронний документообіг. Тож ніхто не міг перевірити документи. У судових рішеннях були зазначені нові власники нерухомості. На їхні імена і оформлювали право власності. Таким чином, у Києві захопили не лише клуб «Шутерс». Серед подібних об’єктів — великі офісні приміщення, торговельні площі, а ще — квартири в урядовому кварталі.
Депутат Київради та бізнесмен із британським паспортом
У невеликому містечку Гребінка на Полтавщині місцевий районний суд начебто ухвалив рішення щодо щонайменше десятків об’єктів нерухомості в Києві. Використовуючи «судові рішення» Гребінківського райсуду, реєстрували право власності на торговельні центри, клуби в центрі столиці, магазини, земельні ділянки. Столичним реєстраторам приносили судові рішення за період із 2006-го до 2012-го. Електронної системи обміну інформацією тоді не було, тож правильно оформлені документи одразу вважалися оригінальними.
Однак пізніше виявилося: це були фальшиві рішення Гребінківського райсуду. Під час перевірки канцелярія суду надавала відповіді, що подібних справ там не розглядали, а часто за тими самими номерами містилися зовсім інші документи. Джерело дізналося про цю схему завдяки найгучнішому кейсу — будівлі клубу «Шутерс» депутата Київської міської ради Ігоря Баленка. ТОВ «Кінгфішер» (належить Баленку) зареєструвало приміщення площею 1053,2 кв. м у центрі столиці на вул. Князів Острозьких, 8, корп. 22, літ. Г (колишня частина «Арсеналу») на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14045484 від 26.06.2014.
Серед документів, на підставі яких зареєстрували право власності, було рішення Гребінківського районного суду № 2-438/08 від 21.11.2008. У матеріалах справи є відповідь Гребінківського райсуду: рішення № 2-438/08 до «Кінгфішера» не мало жодного відношення і стосувалося зовсім іншої будівлі площею 54,9 кв. м. Кримінальне провадження зареєстрували лише влітку 2025-го. І за цей час досі немає підозрюваних. Цілком імовірно, що справу закриють, як уже закривали подібні провадження.
Баленко далеко не єдиний київський можновладець, який отримав у власність комерційну нерухомість завдяки сумнівному рішенню суду з містечка Гребінка. Джерело проаналізувало реєстр прав на нерухоме майно, а також сотні судових ухвал, у яких згадувалися фальшиві рішення суддів. Виявилося, що схема з рішеннями Гребінківського райсуду діяла роками. І щоразу йшлося про комерційно привабливу нерухомість, яка з якихось причин залишилася без власника.
Скільки всього об’єктів у Києві фактично захопили завдяки «рішенням» Гребінківського райсуду, з’ясувати не вдалося. Однак ідеться про десятки об’єктів. Не всі оборудки залишилися непоміченими. Наприклад, у 2018-му Нацпол зареєстрував провадження № 42018101020000077. У матеріалах ішлося про захоплення близько десятка об’єктів, і всі — за допомогою фейкових рішень того самого суду в Гребінці. Це провадження так нічим і не закінчилося, частину накладених на об’єкти арештів уже зняли. Але, вивчивши матеріали справи, вдалося встановити багато важливих деталей.
Наприклад, під арештом досі перебуває будівля «Е» площею 1701,4 кв. м на вул. Загорівській, 17–21. Сусідню будівлю, площа якої на 300 кв. м менша, намагаються продати за два мільйони доларів. Тож це доволі коштовний актив. Власник арештованого майна — ТОВ «Атлантіс». Компанія зареєструвала на себе нерухомість «на підставі підробленої ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 05.03.2009», — йшлося в матеріалах справи. Коли київські правоохоронці звернулися до суддів у Гребінці, ті повідомили, що ухвали, яку надали під час реєстрації згаданої нерухомості, ніколи не постановляли.
Ба більше, по сусідству розташована ще одна будівля ТОВ «Атлантіс» під літерою «У» площею 1944,6 кв. м, на яку також накладено арешт. Цю будівлю оформили на підставі того самого «рішення» районного суду на Полтавщині. Ринкова вартість лише цих двох об’єктів може сягати понад чотири мільйони доларів. Власник «Атлантісу» — британський підприємець Роберт Макніл, який працює у Києві вже не перше десятиріччя. Він більше відомий як гендиректор Pulse International. А його партнер по «Атлантісу» Тарас Скорина — керівник із придбання активів у Pulse. Макніл — партнер Баленка в «Кінгфішер». Британцю двічі «пощастило» з ухвалами суду. Джерело офіційно звернулося до Pulse International із проханням прокоментувати, яким чином Роберт Макніл та Тарас Скорина отримали згадані судові рішення Гребінківського райсуду Полтавської області, якщо вони взагалі існували.
Родич столичного чиновника та власниця квартири
«Атлантіс» далеко не єдиний великий вигодонабувач від «рішень суддів» у містечку Гребінка. Наприклад, приміщення загальною площею 3513,2 кв. м оформили на ПП «Валді 2004» ще у 2014-му, використавши рішення Гребінківського райсуду від 12 грудня 2009-го № 265/10/1605. Справу з таким номером у суді взагалі не розглядали. Приміщення розташовані на вул. Теодора Драйзера, 1. Це торговельні площі. На момент оформлення фірма належала Наталії та Петру Муцьким.
А завдяки рішенню Гребінківського райсуду № 2-803/10 (у самому суді кажуть, що такого рішення не існує) у 2013-му на компанію «Прогрес-Інфо-В» оформили заклад громадського харчування «Парус», який розташований на вул. Садовій, 1-Д. Ця компанія раніше належала Андрію Гарькавому. «Парус» переоформили на ще одну колишню компанію Гарькавого — «Житлобудінвест-груп». Андрій Гарькавий — брат Ігоря Гарькавого, зятя ексголови Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації Миколи Кирилюка.
У переліку також опинилася низка квартир. Зокрема, квартира площею 106,9 кв. м на вул. Шовковичній, 18. Власниця — Олена Кучеренко. Житло зареєстрували на підставі рішення Гребінківського райсуду Полтавської області № 2-468/06 від 16.01.2006. Реєстрація також відбулася у 2018-му. Це квартира в самому центрі столиці, вартість якої може сягати сотень тисяч доларів. Олена Кучеренко була віцепрезиденткою «Фонду сприяння розвитку міжнародних зв’язків у галузі освіти та підготовки кадрів «Міжнародна освіта»». Їй також належить «Інтелцентр».
Станом на 2018-й, коли оформлювали значну частину об’єктів, Гребінківський райсуд очолювала Леся Федорак. Вона покинула свою посаду у 2019-му. А зараз Федорак — чинна суддя Вищого антикорупційного суду. Самі «рішення» датовані періодом, коли Гребінківський райсуд очолював Олексій Радзівон. Схема навряд чи могла працювати без людини, яка добре знала ринок нерухомості Києва. Потрібно було знайти привабливі об’єкти, вивчити історію їхньої власності, підібрати документи для переоформлення та провести їх через державну реєстрацію. Особливо показово, що йдеться про клуби, магазини й комерційні будівлі в столиці, а судові рішення, датовані 2006-2012 роками, використали через багато років.
Співрозмовники джерела в правничих колах кажуть, що дуже ймовірно, що ті, хто скористався схемою, думали, що купують справжні документи у представників суду. Мовляв, рішення оформлюють заднім числом і вносять в реєстр. Але виявилось, що ніхто рішення не реєстрував, тож вони є фальшивими. Однак встановити, як було насправді, мають правоохоронці. Якщо документи справді були підробленими, необхідно встановити, хто підбирав об’єкти, готував рішення та забезпечував реєстрацію права власності. Повторення подібного механізму щодо різних об’єктів може свідчити про системну схему, а не випадкові епізоди.
Правоохоронці, якщо є бажання, могли б легко встановити, хто і як переоформлював ці об’єкти. Усі реєстраційні дії залишають цифрові сліди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: там можна перевірити, хто подавав документи, хто реєстрував право власності та на якій підставі. Не менш важливими могли б стати свідчення нових власників: у кого вони замовляли оформлення нерухомості, хто готував документи та скільки коштували такі послуги. Масштаб можливої шкоди залежить і від того, для чого використовували ці рішення. Одна ситуація — якщо нерухомість фактично вже належала новим власникам, але вони не мали достатніх правових підстав оформити її, наприклад через самовільні добудови чи проблеми з приватизацією. Зовсім інша — якщо за допомогою сумнівних судових рішень привласнювали майно, до якого нові власники взагалі не мали стосунку. У такому разі йдеться вже не про спробу легалізувати наявне володіння, а про можливе заволодіння чужою нерухомістю на мільйони доларів.
