Семен Юфа: історія першого мільйонера 90-х
Семен Юфа увійшов в історію незалежної України як один із найяскравіших символів епохи первісного накопичення капіталу. У буремні дев’яності він зумів перетворити дефіцит, гіперінфляцію та хаос постсовєтського ринку на потужну бізнес-імперію, яку сам називав «приватним комунізмом». Його споживче товариство «Меркурій» контролювало ключові торгові об’єкти столиці та регіонів, а капітал на піку оцінювали в сотні мільйонів доларів.
Водночас саме ця історія стала символом ризиків того часу: обіцянки шалених відсотків, черги вкладників і раптовий від’їзд за кордон. Сьогодні, через десятиліття, постать Юфи залишається суперечливою — для когось це геній, який бачив можливості там, де інші бачили лише порожні полиці, для інших — організатор першої великої фінансової піраміди.
Його шлях від армійського вантажника риби до людини, яку називали «українським Мавроді», віддзеркалює всю складність і жорстокість 90-х: коли один крок відрізняв успіх від руйнування, а домовленості з «авторитетами» й силовиками часто вирішували більше, ніж закони.
Ранні роки та перші серйозні гроші
Семен Вікторович Юфа народився 17 грудня 1960 року. Звичайна радянська родина, звичайне життя до армії. Справжній поворот настав під час строкової служби на початку 1980-х у карельському Біломорську. На місцевому рибкомбінаті ніхто толком не хотів займатися завантаженням риби — алкоголізм серед місцевих був майже поголовним. Юфа з товаришами виміняв на флотський спирт поламаний автонавантажувач, відремонтував його й запропонував послуги комбінату. Грошей вистачило на однокімнатну квартиру в Києві.
Після демобілізації 1982 року він влаштувався кухарем у престижний ресторан «Лейпциг» у Палаці спорту. Офіційна зарплата не тішила. Швидко перейшов на вуличну торгівлю морозивом — працював по вісімнадцять годин на добу. Місячний дохід легко перевищував тисячу рублів, тоді як директор ресторану отримував близько ста сорока. Саме тоді сформувалася головна риса характеру: бачити прибуток у дефіциті.
Найбільший прорив принесли вафельні стаканчики для морозива. Радянська промисловість виробляла їх у мізерній кількості. Юфа налагодив виробництво — шість тисяч штук на годину. Продавав поштучно по три копійки. Маржа сягала тисячі відсотків. Контейнери йшли від Кушки до Владивостока, Москви, Ленінграда. За його словами, саме цей бізнес дав перший справжній капітал. Морозиво з дев’яноста відсотками води стояло в кілометрових чергах по всьому Союзу — люди купували його з радістю.
Від кооперативу «Олімп» до «Меркурія»
1987 року, коли з’явилася постанова про кооперативи, Юфа створив «Олімп». Це був уже не просто торгівля, а системний бізнес. Через кілька років разом із партнерами — Гаррі Габовичем (майбутнім засновником Lucky.Net) і Олександром Пресманом — перетворив його на споживче товариство «Меркурій».
Час був ідеальний і жорстокий одночасно. Гіперінфляція знищувала рублі зі швидкістю, яку важко уявити сьогодні. «Меркурій» купував шоколад, соки, горілку в Ізраїлі й перепродував в Україні з колосальним прибутком. Дивіденди виплачували кожні три місяці: шістдесят п’ять, двісті сорок, а одного разу навіть вісім тисяч відсотків. Співробітникам платили сорок доларів на місяць при середній зарплаті по країні п’ятнадцять.
Юфа називав це «приватним комунізмом». Гроші вкладників працювали на реальні товари, приватизацію й розвиток. «Меркурій» отримав першу ліцензію на роботу з приватизаційними рахунками громадян. Контролював акції ЦУМу, «Дитячого світу», універмагу «Україна», донецького «Білого лебедя», частки в Київському молокозаводі № 2, Житомирському заводі металоконструкцій. На піку капіталізація сягала близько півмільярда доларів. За деякими оцінками ЗМІ, бізнес приносив до чотирьох мільйонів доларів на день.
Окремо варто згадати ринок на Республіканському стадіоні. Щовихідних сюди приходило понад пів мільйона людей. Кожен платив карбованець за вхід. Це був не просто базар — це була ціла економічна екосистема в центрі хаосу.
| Рік | Ключова подія | Значення |
|---|---|---|
| Початок 1980-х | Армія, Біломорськ | Перші серйозні гроші на завантаженні риби |
| 1982 | Повернення до Києва | Торгівля морозивом, дохід понад 1000 рублів |
| 1987 | Кооператив «Олімп» | Вафельні стаканчики, експансія по Союзу |
| 1992 | Створення «Меркурія» | Пік імперії, приватизація, високі дивіденди |
| 1994 | Вибори та від’їзд | Тиск силовиків, еміграція до Ізраїлю |
Крах, від’їзд і життя в еміграції
1994 року Юфа балотувався до Верховної Ради. Не пройшов. Після цього увага міліції, зокрема 6-го відділу МВС, різко посилилася. За його словами, «бандити в погонах» вимагали частку й усунення від керівництва. Біля нього на стадіоні вибухнула граната. Партнерів почали вбивати. Він вирішив не ризикувати.
Виїхав до Ізраїлю з п’ятьмастами доларами в кишені, скориставшись єврейським корінням. Дружину й дітей відпустили пізніше — через дев’ять місяців. В Ізраїлі почав з нуля. Спочатку фотографія як хобі, потім супутниковий інтернет. Купував відслужені супутники, здешевлював послугу й у пікові місяці заробляв до трьохсот тисяч доларів. Паралельно продовжував бізнес в Україні на відстані.
Сам Юфа завжди наполягав: «Меркурій» не був класичною пірамідою. На момент від’їзду нерухомість на балансі оцінювалася в двадцять три мільйони доларів, а заборгованість пайовиків — лише в півмільйона. Більшість людей, за його словами, отримала гроші через партнерів. Критики ж говорять про двадцять п’ять — сорок тисяч ошуканих і втрати в десятки мільйонів доларів. У лютому 1995 року вкладники обложили офіс. Обіцяних виплат багато хто так і не дочекався.
Саме ця суперечність — між реальними активами й масовим розчаруванням — зробила історію «Меркурія» однією з найдраматичніших сторінок українських 90-х.
Повернення та сучасний погляд
Після Революції гідності колишні «силовики» втратили вплив. Юфа повернувся близько 2015–2018 років, відновив український паспорт і оселився в Києві. Відкрив ресторан, організував закритий клуб для бізнес-еліти, говорив про плани створення поселення на кшталт кібуцу з розумними теплицями під Києвом. Критикував криптовалюти як нову форму піраміди. Займався ранніми інтернет-проєктами: був інвестором Lucky.Net ще 1989 року, стояв біля витоків UKR.NET.
В інтерв’ю він неодноразово повторював: бандитів ніколи не боявся — з ними можна було домовитися. А от менти були непередбачувані й безпринципні. Ця фраза стала своєрідним епіграфом до його життєвої історії.
Сьогодні постать Семена Юфи залишається дзеркалом цілої епохи. Він показав, як у умовах тотального дефіциту й гіперінфляції можна було створювати складні економічні механізми. Показав і те, наскільки тонкою була межа між підприємництвом і ризикованою грою на довірі тисяч людей. Його історія — це не просто біографія однієї людини. Це живий зріз тих років, коли Україна вперше вчилася жити без союзних директив, а гроші раптом стали головним мірилом успіху й небезпеки водночас.
