Юлія Соколовська: кар’єра, реформи і дипломатія

Юлія Соколовська — українська державна службовиця і дипломатка, яка з липня 2025 року є Надзвичайним і Повноважним послом України в Королівстві Іспанія, а з березня 2026-го ще й послом у Князівстві Андорра за сумісництвом. Паралельно вона представляє Україну при Всесвітній туристичній організації. До дипломатії вона пройшла шлях міністерки соціальної політики та заступниці керівника Офісу Президента.

Народилася 12 квітня 1985 року в Хмільнику на Вінниччині. За освітою економістка й управлінка: закінчила Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана та Національну академію державного управління. У професійному досьє — фінанси соціальної сфери, стратегічне планування, реформа охорони здоров’я, гуманітарне реагування під час війни та робота з міжнародними організаціями.

Коротко кажучи, Юлія Соколовська належить до тієї хвилі управлінців, які після 2014 року швидко переходили з аналітичних і фінансових посад у політику високого рівня. Її ім’я найчастіше згадують у трьох контекстах: коротке міністерське крісло 2019–2020 років, чотири з половиною роки в Офісі Президента та нинішня місія в Мадриді.

Дитинство у Хмільнику і шлях до Києва

Хмільник — невелике курортне місто Вінницької області з радоновими водами і спокійним ритмом життя. Саме тут 12 квітня 1985 року народилася Юлія Сергіївна Соколовська. У відкритих біографіях майже немає побутових історій про шкільні роки, зате чітко проступає інше: рано обраний напрям на економіку, облік і державне управління.

Після школи вона переїхала до столиці і в 2007 році з відзнакою закінчила Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана. Офіційна біографія на сайті посольства уточнює спеціальність: економіка та підприємництво, бухгалтерський облік і аудит зі знанням іноземної мови, кваліфікація викладача економіки. Це не «загальний диплом економіста», а досить прикладна підготовка: цифри, звітність, контроль ресурсів.

Другий диплом з’явився вже в дорослому віці. У 2016 році Соколовська з відзнакою завершила Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю «Державне управління». Окремо вона навчалася в Об’єднаному віденському інституті, проходила курси МВФ і Світового банку, програму UNICEF щодо соціальних послуг для дітей, пізніше — European Union Visitors Programme і Києво-Могилянську бізнес-школу. Англійська мова в її офіційному профілі зазначена як робоча.

Освітня траєкторія Юлії Соколовської виглядає як свідома ставка на перетин фінансів і публічного управління, а не на партійну кар’єру з молодих років.

Від приватного бізнесу до міністерських департаментів

Кар’єру вона почала у 2007–2009 роках у приватному секторі. За даними «Чесно», ішлося зокрема про девелоперську компанію «Міракс груп». Уже в серпні 2009-го Соколовська перейшла до Київської міської державної адміністрації. Спершу керувала відділом організаційно-аналітичної роботи Департаменту економіки та інвестицій, з липня 2010-го стала заступницею начальника управління з питань інвестиційної та зовнішньоекономічної політики — начальницею відділу залучення інвестицій. Це була робота «на землі»: інвестиції, зовнішня економіка, міські проєкти.

Після Революції Гідності кар’єра прискорилася. У квітні 2014 — травні 2015 років вона очолювала Департамент документообігу Міністерства економічного розвитку і торгівлі і була причетна до впровадження електронного документообігу. Далі — Міністерство фінансів: з травня 2015 по жовтень 2016 року директорка Департаменту видатків бюджету соціальної сфери. Саме тут з’являється її головна професійна спеціалізація — гроші соціальної політики, охорони здоров’я, спорту й молодіжних програм.

З жовтня 2016 по травень 2017 року Соколовська керувала Департаментом стратегічного планування та координації державної політики Секретаріату Кабінету Міністрів. Після цього пішла в міжнародні проєкти технічної допомоги. У 2017–2019 роках працювала старшою технічною радницею та керівницею напрямів у проєктах USAID / Deloitte, пов’язаних із реформою охорони здоров’я, аналізом мережі лікарень і розвитком eHealth. Паралельно була радницею тодішньої заступниці, а згодом міністерки фінансів Оксани Маркарової. У 2017 році отримала Почесну грамоту Кабінету Міністрів України.

Влітку 2019-го, уже після президентських і парламентських виборів, вона викладала на тренінгах для новообраних депутатів від «Слуги народу» в Трускавці. Партійного квитка в публічних досьє немає, але цей епізод пояснює, чому її так швидко взяли в уряд Гончарука.

Міністерка соціальної політики: пів року великого відомства

29 серпня 2019 року Верховна Рада затвердила Юлію Соколовську міністеркою соціальної політики в уряді Олексія Гончарука. Їй було 34 роки. Попередником був Андрій Рева, наступницею після зміни уряду стала Марина Лазебна. На посаді вона пробула до 4 березня 2020 року — менше семи місяців. Для такого міністерства це короткий термін, тож оцінювати «епоху Соколовської» варто обережно: встигли стартувати ініціативи, але не всі вони дожили до повного впровадження.

Публічний порядок денний того періоду був конкретний. Міністерство наголошувало на дітях-сиротах і сімейних формах виховання замість інтернатів, на людях з інвалідністю, на монетизації субсидій і на спробі «відв’язати» понад 150 видів виплат від прожиткового мінімуму, залишивши прив’язку лише для пенсій і допомоги малозабезпеченим. У презентаціях бюджету-2020 йшлося про збільшення виплат дітям у сімейних формах виховання приблизно на 48% і про додаткові кошти на житло для дітей-сиріт. Окремо відомство говорило про кол-центр протидії торгівлі людьми і домашньому насильству та про нову модель соціальних сервісів у громадах, де держава мала б оплачувати послугу, а не утримання установи.

Медіа того часу звертали увагу ще на одну деталь: у міністерки було дев’ятеро радників. Для короткого каденційного старту цифра виглядала незвично великою і стала предметом публічних коментарів. Сама по собі кількість радників не є доказом ні ефективності, ні провалу, але вона добре показує стиль роботи молодого уряду 2019 року: багато зовнішньої експертизи, швидкі кадрові рішення, висока публічна температура.

Дані таблиці зведено за офіційною біографією Посольства України в Іспанії (spain.mfa.gov.ua) та указами Президента України (president.gov.ua).

Офіс Президента: найдовший і найважчий етап

12 березня 2020 року, одразу після відставки уряду Гончарука, Володимир Зеленський призначив Соколовську заступницею керівника Офісу Президента. Ця посада стала найтривалішою в її кар’єрі: чотири роки і майже шість місяців, до 5 вересня 2024 року, коли її звільнили указом №616/2024. Наступницею на напрямі згодом стала Ірина Верещук.

Формально зона відповідальності — соціальна політика. Фактично календар цих років розколовся на три шари. Спочатку карантин COVID-19 і логістика соціальної підтримки в умовах локдаунів. Потім повномасштабне вторгнення Росії, коли соціальна сфера перетворилася на гуманітарний фронт: виплати, переселенці, люди з інвалідністю, діти без батьківського піклування, ветерани, пошкоджене житло, реєстри шкоди. У виступах 2023–2024 років Соколовська говорила, що норми мирного часу не вміщують війну і що державі потрібні нові інструменти оцінки потреб постраждалих, а не лише грошові виплати.

У березні 2024-го на форумі до Всесвітнього дня соціальної роботи вона наголошувала: видатки на соціальну підтримку під час війни великі, але йдуть переважно в виплати, тоді як людям часто бракує сервісів, які допомагають вийти зі складної ситуації. Звідси її акцент на послугу життєстійкості в громадах і на прямі контракти між центром і місцевими надавачами. Це вже не мова міністерки-початківиці 2019 року, а тон людини, яка кілька років сиділа на стику політики Банкової і щоденної соціальної машини держави.

Саме робота в Офісі Президента, а не коротке міністерство, зробила Юлію Соколовську фігурою загальнонаціонального масштабу: війна перетворила соціальний блок із «галузевої теми» на питання виживання мільйонів людей.

Між Банковою і Мадридом

Після звільнення з Офісу Президента у вересні 2024 року Соколовська не зникла з професійного поля. За офіційною біографією, з жовтня 2024 по вересень 2025 року вона була старшою радницею Групи Світового банку, консультанткою ПРООН і проєкту Ради Європи, а також керівницею напрямів в американському проєкті. Це типовий для українських управлінців «місток» між державною посадою і наступним призначенням: міжнародні інституції, консультації, збереження експертизи.

21 липня 2025 року президент підписав указ №532/2025 про призначення її Надзвичайним і Повноважним послом України в Королівстві Іспанія. Окремим указом її зробили постійною представницею України при Всесвітній туристичній організації. На сайті посольства зазначено старт роботи з жовтня 2025 року — так часто буває, коли між указом і врученням вірчих грамот минає час на підготовку місії. Попередником у Мадриді був Сергій Погорельцев.

9 березня 2026 року указом №229/2026 Соколовську призначили також послом України в Князівстві Андорра за сумісництвом. Для невеликої дипломатичної мережі це звична практика: Мадрид закриває й Андорру. Посольство розташоване в Мадриді за адресою Ronda de la Abubilla, 52. У 2025 році при установі створили Молодіжну раду — першу таку при українській закордонній дипломатичній установі.

Що робить посол на практиці

Публічна стрічка посольства за 2025–2026 роки показує не парадний портрет, а робочий календар. Соколовська зустрічалася з іспанською податковою службою щодо проблем тимчасово переміщених українців — проживання, працевлаштування, підприємництво. Проводила розмову з главою УГКЦ Блаженнішим Святославом і єпископами Постійного синоду про душпастирську опіку діаспори. Брала участь у публічних форумах, зокрема в Барселоні. Для країни у війні посольство в Іспанії — це одночасно політичний канал, консульський сервіс для великої української громади і майданчик залучення підтримки.

Всесвітня туристична організація, штаб-квартира якої теж в Іспанії, додає ще один шар. Туризм для України зараз звучить майже фантастично, але дипломатичний сенс очевидний: майбутнє відновлення, культурна присутність, голос держави в галузі, де Іспанія є одним зі світових лідерів.

Цікаві факти

• Юлія Соколовська стала міністеркою соціальної політики у 34 роки — один із наймолодших керівників цього відомства за час незалежності.
• Обидва основні дипломи вона отримала з відзнакою: і економічний у КНЕУ, і управлінський в Академії державного управління.
• У 2019 році їй присудили Всеукраїнську премію «Жінка III тисячоліття».
• У декларації за 2018 рік, яку публікували після призначення міністеркою, були квартира в Києві, квартира в Хмільнику, земельна ділянка на Київщині та дохід від підприємницької діяльності понад 1,18 млн грн.
• Відкриті джерела описують її як незаміжню, без дітей; докладного публічного сімейного сюжету вона не вибудовує.
• Призначення послом оформили в липні 2025-го, а повноцінна робота місії в офіційній біографії датована жовтнем того ж року.
• Андорра стала другою країною акредитації вже у 2026-му — менш ніж за рік після старту іспанської місії.

Як читати біографію Соколовської без міфів

Публічний образ Юлії Соколовської легко розпадається на два спрощення. Перше — «молода реформаторка, яку раптово підняли нагору». Друге — «кадр Банкової, якого тихо прибрали, а тоді відправили за кордон». Обидва неточні. До міністерства вона мала понад десять років державної й проєктної роботи у фінансах, інвестиціях і охороні здоров’я. До Офісу Президента прийшла не з вулиці, а з урядового крісла. Після звільнення у 2024-му рік працювала з Світовим банком, ПРООН і Радою Європи, тобто не випала з професійного контуру.

Слабке місце кар’єри теж варто називати прямо. Міністерська каденція була занадто короткою, щоб закріпити системну реформу соціальної сфери. Частина ідей 2019 року — відв’язка виплат від прожиткового мінімуму, перехід від фінансування інтернатів до фінансування дитини, сервіси в громадах — так і лишилася в статусі «почали говорити». Війна з 2022 року змінила саму постановку завдання: уже не оптимізація радянської соціальної машини, а утримання мільйонів людей на плаву.

Сильна сторона інша. Соколовська рідко виглядає як трибунна політикиня. Її тексти і виступи сухіші, ніж у багатьох колег, зате тримаються цифр, послуг і процедур. Для посла в країні з великою українською діаспорою саме цей стиль може бути кориснішим за гучні заяви. Іспанія для України — не периферія: політична підтримка, оборонні й гуманітарні рішення ЄС, податки й статус захисту для переселенців, церква, бізнес, туризм після війни.

Якщо дивитися на Юлію Соколовську з відстані 2026 року, перед очима не «зірка ефіру», а типова, хоч і стрімка, біографія українського управлінця воєнного десятиліття: економічний виш, кабінети міністерств, короткий політичний спалах, довга апаратна робота під час катастрофи і вихід у дипломатію. Хмільник — Київ — Банкова — Мадрид. Відстань велика, логіка одна: хто вміє рахувати соціальний бюджет у мирний час, того під час війни ставлять ближче до рішень, від яких залежить, чи людина взагалі має за що жити.