Середня зарплата в Китаї: цифри 2025–2026

Середня зарплата в Китаї не існує як одна цифра для всієї країни. За підсумками 2025 року Національне бюро статистики Китаю зафіксувало 129 441 юань на рік у міських недержавних і формальних організаціях і 71 590 юанів у міських приватних підприємствах. У перерахунку на місяць це приблизно 10 787 і 5 966 юанів брутто.

За курсом початку вересня 2026 року (близько 0,149 долара і 6,63 гривні за юань) перший показник дає орієнтовно 1 600 доларів або 71–72 тисячі гривень на місяць, другий — близько 890 доларів або 39–40 тисяч гривень. Між цими двома офіційними «середніми» лежить майже подвійна прірва, і саме вона пояснює, чому одні джерела малюють Китай країною високих окладів, а інші — країною скромних зарплат.

До цього варто додати ще один шар: середній наявний дохід на душу населення за 2025 рік становив 43 377 юанів, медіана — 36 231 юань. Це вже не зарплата працівника, а гроші на людину в сім’ї, включно з дітьми, пенсіонерами й тими, хто не працює за наймом. Без цього розрізнення будь-яке порівняння з Україною чи Європою швидко стає оманливим.

Що саме ховається за офіційною «середньою»

Китайська статистика зарплат охоплює міські юридичні особи з п’ятьма і більше працівниками. До вибірки 2025 року увійшло понад 3 мільйони таких одиниць. Самозайняті, фрилансери й більшість сільського господарства в цей показник не входять. «Неприватні» одиниці — це державні компанії, бюджетні установи, акціонерні товариства, підприємства з капіталом Гонконгу, Макао, Тайваню та іноземні інвестори. «Приватні» — приватні ТОВ, партнерства й індивідуальні підприємства в містах.

Середня зарплата тут — це фонд оплати праці, поділений на середню чисельність працівників. До фонду входять оклад, премії, надбавки, натуральна оплата, а також суми, які роботодавець утримує як податок і соціальні внески працівника. Акції, дивіденди й профспілкові виплати не враховують. Тому офіційна «середня» ближча до брутто, ніж до грошей, які людина бачить на картці після всіх відрахувань.

У нашій практиці розбору китайських офер для фахівців з України найчастіша помилка — брати одну національну цифру й порівнювати її з київською «чистою» зарплатою. Китайський брутто і український нетто живуть у різних системах відрахувань, і без цього застереження різниця виглядає або занадто привабливою, або занадто мізерною.

Офіційні орієнтири 2025 року

Найсвіжіший повний річний зріз опубліковано в травні 2026 року. Він закриває календарний 2025-й і залишається головним бенчмарком для планування на другу половину 2026-го. Номінальне зростання в неприватному секторі склало 4,3%, реальне після інфляції — 4,2%. У приватному секторі — 3,0% і 2,9% відповідно.

Джерело даних: Національне бюро статистики Китаю, stats.gov.cn, реліз про середньорічну зарплату міських одиниць за 2025 рік.

Прогнозні моделі на кінець 2026 року ставлять національний орієнтир неприватного сектора близько 132 тисяч юанів на рік. Це не «стрибок», а продовження спокійного зростання на 3–4% після років, коли зарплати росли значно швидше за інфляцію.

Схід багатіє швидше за центр і північний схід

Китай ділить країну на чотири макрорегіони, і розрив між ними стійкий. У 2025 році середня зарплата в неприватних одиницях Сходу сягнула 149 902 юанів. Центр — 102 645, Захід — 114 989, Північний схід — 103 803. У приватному секторі картина ще жорсткіша: Схід 80 149, Захід 60 923, Центр 58 627, Північний схід 54 430 юанів на рік.

На рівні провінцій 2025 року серед лідерів неприватного сектора фігурують Тяньцзінь (близько 149,5 тисячі юанів) і Гуандун (143 284). Шанхай і Пекін за попереднім повним провінційним зрізом 2024 року тримали планку понад 220–240 тисяч юанів у неприватному секторі — це вже інша ліга, ближча до штаб-квартир банків, IT і держструктур, ніж до середнього цеху.

Ринкові діапазони 2026 року для фахівців у містах першого рівня зазвичай виглядають так: Пекін і Шанхай — 16–25 тисяч юанів брутто на місяць і вище в фінансах та розробці; Шеньчжень — 14–22 тисячі; Гуанчжоу — 12–18 тисяч; Ханчжоу й Нанкін — 11–17 тисяч; Ченду й Ухань — 9–14 тисяч. Міста третього рівня й внутрішні провінції часто залишаються в коридорі 4,5–8,5 тисячі. Це не офіційна «середня міста», а робочий діапазон рекрутерів, і його варто читати саме так.

Чому Захід вищий за Центр

Західний макрорегіон підтягують великі енергетичні, видобувні й інфраструктурні проєкти, а також підвищені компенсації в Тибеті, Цинхаї й Нінся. Центр — це щільне населення, потужна промисловість і водночас великий масив робочих місць із скромнішою оплатою. Північний схід зберігає спадщину важкої індустрії й повільніше оновлює структуру зайнятості, хоча в 2025 році саме він показав найвищий відсоток приросту в неприватному секторі — 5,0%.

Галузі: від IT до готелів

Галузева драбина в неприватному секторі 2025 року виглядає майже як карта сучасної китайської економіки. На вершині — передача інформації, програмне забезпечення та IT-послуги з 248 752 юанями на рік. Далі фінанси — 211 164, наукові дослідження й технічні послуги — 182 064, електроенергетика та комунальні мережі — 160 897. Охорона здоров’я — 146 266, освіта — 133 539. Виробництво — 113 594 при швидшому за середній темпі зростання (5,2%).

Нерухомість — єдина велика галузь із мінусом у неприватному секторі (−2,4%) і ще глибшим падінням у приватному (−4,7%). Це прямий відбиток кількарічної корекції девелоперів. Натомість виробництво в Гуандуні за 2025 рік додало 9,4% — рідкісний випадок, коли «стара» індустрія обганяє сервіси за темпом, хоча не за рівнем.

На рівні професій ринкові орієнтири 2026 року для дефіцитних ролей суттєво вищі за галузеву середню: інженери мікросхем і штучного інтелекту в містах першого рівня часто виходять на 20–26 тисяч юанів на місяць, хмарні архітектори — на сотні тисяч юанів на рік. Це вже не «середня зарплата в Китаї», а ціна на вузький навик.

Мінімум, податки й те, що залишається «на руки»

Національної мінімальної зарплати в КНР немає. Ставки встановлюють провінції й міста, інколи в кількох поясах. Станом на літо–осінь 2026 року найвищий місячний мінімум тримає Шанхай — 2 740 юанів. З 1 вересня 2026-го Шеньчжень підняв планку до 2 700, Гуанчжоу — до 2 680. Пекін має 2 540 на місяць, але найвищу погодинну ставку — 27,7 юаня. Усі 31 провінційний регіон уже перевищили 2 000 юанів на місяць.

Мінімум — це нижня межа нарахованої зарплати за повний місяць нормальної праці. Особисті внески до соцстраху й житлового фонду з нього не «виїдають» норму: роботодавець не має права за їхній рахунок опускати нарахування нижче мінімуму. Надурочні, «гарячі» надбавки й транспорт не зараховують у мінімум — їх мають платити окремо.

Податок на доходи фізичних осіб прогресивний: від 3% до 45% після стандартного вирахування 60 000 юанів на рік (5 000 на місяць) і після обов’язкових внесків. Орієнтовно працівник віддає 8% на пенсію, близько 2% на медицину, 0,2–0,5% на безробіття і 5–12% на житловий фонд — ставка фонду залежить від міста й політики компанії. Сумарно «на руки» від середнього міського брутто часто залишається близько 75–85%, якщо немає великих додаткових вирахувань на дітей, оренду чи догляд за батьками.

Роботодавцю середня зарплата обходиться дорожче за оклад у контракті. Внески підприємства в Шанхаї, Пекіні чи Гуанчжоу разом із житловим фондом додають орієнтовно 32–37% зверху. Саме ця «повна вартість місця», а не заголовок у вакансії, визначає, чи вигідніше компанії сидіти в Шеньчжені, чи виносити виробництво в провінцію.

Типові помилки в оцінці китайських зарплат

• Плутати зарплату працівника з наявним доходом на душу населення. 43 377 юанів на рік за 2025-й — це гроші на людину в домогосподарстві, а не оклад на робочому місці. Міський наявний дохід був 56 502 юані, сільський — 24 456. Порівнювати ці цифри з українською середньою зарплатою штатного працівника — змішувати різні статистичні всесвіти.
• Брати неприватні 10,8 тисячі юанів як «зарплату звичайного китайця». Більшість зайнятих у містах працює в приватному секторі, де офіційна середня ближча до 6 тисяч. Медіана по країні ще нижча за середню, бо верхівка IT і фінансів сильно підтягує середнє арифметичне.
• Ігнорувати понаднормові години. Юридичний тиждень — 8 годин на день і 40–44 години. Фактичне середнє наближається до 48 годин. Схема «996» (з 9:00 до 21:00 шість днів) офіційно визнана незаконною ще 2021 року, але в частині приватного техсектору довгий день нікуди не зник. Вища цифра в вакансії інколи оплачує не кваліфікацію, а тривалість зміни.
• Переносити доларову суму один в один на купівельну спроможність. Оренда однокімнатної квартири в центрі Шанхая легко з’їдає кілька тисяч юанів на місяць. Та сама сума в Ченду чи Сіані залишає зовсім інший залишок. Без місцевого кошика курс дає лише ілюзію точності.
• Вірити агрегаторам із «типовими» 25–30 тисячами юанів на місяць по всій країні. Такі вибірки майже завжди зміщені в бік офісних професій, англомовних анкет і міст першого рівня. Офіційна статистика цього не підтверджує.

Як це виглядає порівняно з Україною

За курсом початку вересня 2026 року неприватні 10 787 юанів — це близько 71–72 тисяч гривень брутто, приватні 5 966 — близько 39–40 тисяч. Для Києва друга цифра вже не виглядає «азійським дивом», особливо якщо зважити на 48-годинний фактичний тиждень і вартість житла в Шанхаї чи Шеньчжені. Перша цифра ближча до сильного офісного ринку столиць, але знову ж таки — це середнє по держсектору, великому бізнесу й іноземних компаніях, а не портрет касира чи оператора лінії.

За моїм досвідом порівняння оферів для інженерів і аналітиків, які розглядали переїзд або віддалену роботу з китайським роботодавцем, виграш з’являється не на «середній по країні», а на вузькій спеціалізації плюс пакеті: житловий фонд, річна премія в розмірі однієї–трьох місячних зарплат до Місячного нового року, інколи компенсація оренди. Без цього пакета чиста різниця з хорошим українським IT- чи фінанс-офером швидко тане.

Вартість життя розшаровує картину ще раз. Дослідження прожиткового мінімуму для сім’ї в Шанхаї оцінювало валовий living wage 2025 року приблизно в 5 731 юань на одного працюючого — майже впритул до офіційної середньої приватного сектора по країні. У мегаполісі «середня приватна» ледь покриває гідну сімейну норму. У внутрішній провінції та сама сума вже дає запас.

Що відбувається з ринком у 2026 році

Перше півріччя 2026-го показало спокійне зростання доходів населення: наявний дохід на душу сягнув 22 981 юаня за шість місяців, номінально +5,2%, реально +4,2%. Сільські доходи знову росли швидше за міські. Безробіття в містах у липні трималося біля 5,2%, молодіжне — помітно вище, близько 17,9%. Це важливий фон: середня зарплата може зростати, навіть коли молодим спеціалістам без досвіду важко увійти на ринок великих міст.

Роботодавці в 2026 році рідше індексують усіх підряд і частіше доплачують за дефіцит: напівпровідники, промислова автоматизація, «зелена» енергетика, медичні вироби, окремі гілки штучного інтелекту. Нерухомість і частина класичного рітейлу навпаки стискають фонд оплати. Іноземні компанії досі платять вище національної середньої — 164 956 юанів у 2025 році в неприватному сегменті з іноземним капіталом, — але премія вже не така драматична, як десять років тому.

Середня зарплата в Китаї 2026 року — це не одна сходинка, а сходи: приватний сектор біля 6 тисяч юанів на місяць, формальний неприватний — біля 11 тисяч, іноземний капітал і дефіцитні інженерні ролі — 14–25 тисяч і вище. Хто ігнорує ці сходи, отримує красиву, але порожню відповідь.

Для людини, яка порівнює вакансії, корисний мінімум такий: спочатку сектор і місто, потім приватне чи неприватне підприємство, потім брутто після внесків і податку, і лише в кінці — курс у гривню. Національна середня тут працює як компас, а не як GPS. Компас показує, у який бік дивитися. Маршрут усе одно доведеться прокладати по конкретній провінції, галузі й тексту трудового договору.