«Буде важко, але ми виживемо»: Селезньов назвав вразливість машини Путіна
Українські діпстрайки по критичних об’єктах у російських містах не зупинять агресора від ударів по енергетиці України. Атаки триватимуть, доки у ворога є засоби ураження. Кремль ігнорує втрати, прагнучи повного контролю над країною. Лише злам військової машини змусить його зупинитися.
Так вважає військовий експерт Владислав Селезньов.
Удари по Санкт-Петербургу не зменшать інтенсивність атак
У ніч на 18 жовтня Сили оборони уразили об’єкти в Санкт-Петербурзі. Під удар потрапили дата-центр «ВКонтакте», нафтовий термінал і склад «Озон». Десятки тисяч росіян залишилися без світла.
«Менше вони не завдаватимуть. Так, певною мірою це дзеркальне відображення дій росіян щодо нашої енергетики, але менше супротивник атакувати не буде. Інтенсивність і масштаби російських ударів залежать виключно від наявності у них ресурсів для проведення таких атак», — пояснив Селезньов.
Противник не зважає на втрати. Це видно зі зростаючого списку загиблих і знищеної техніки. Путін прагне тотального політичного контролю над усією Україною і зміни влади на лояльну Москві. Частковий контроль над Донеччиною його не задовольнить. Його також турбує присутність країн НАТО за межами кордонів 1997 року.
Ключовий фактор активності на полі бою — ресурси. Руйнування галузей, що наповнюють бюджет, є пріоритетом. Це нафтогазопереробка, транспортування, НПЗ та приморські станції. Усе, що живить економіку, треба максимально знищити або вивести з ладу. Концепція діпстрайків успішна і потребує продовження.
Дзеркальні удари по дата-центрах і енергетиці — раціональний підхід. Але вирішальним залишається виснаження ресурсів.
ППО і удари — окремі напрямки, війни не виграють лише з повітря
Для посилення протиповітряної оборони потрібні протиракетні засоби проти балістики. Для ефективніших діпстрайків — більше дронів і ракет. Це різні напрямки.
Війни ніколи не вигравалися лише повітряними ударами. Чотири з половиною роки противник б’є великою кількістю дронів і ракет. Масштабні бомбардування Лондона та німецьких міст у минулому столітті не призвели до капітуляції. Тотальний контроль забезпечує лише піхота, яка закріпилася на території.
Діпстрайки ускладнять життя Росії, але не змінять бажання Путіна вести війну. Стабілізацію на фронті дасть поступове виснаження військового потенціалу російської армії. Інших варіантів немає, і навіть це не панацея.
Обмеження швидкості Starlink і перебої з розвідданими від США — важко, але не смертельно. Україна частково компенсує ці засоби. Країну чекає непростий період, але вона вистоїть, якщо уникне внутрішнього розбрату. Важливо продовжувати удари по значущих об’єктах агресора.
Союзників немає, є ситуативні інтереси. Країни Балтії та Скандинавії допомагають, бо розуміють ризик стати наступною ціллю. США діють у своїх інтересах, зокрема для стабільності енергоринку. Україна вивела з ладу понад 50% російської нафтопереробки, тому Росія не може постачати паливо належної якості. Спроби стабілізувати ринок мікроскопічними обсягами російських нафтопродуктів мізерні.
Можливі атаки американської армії на нафтопереробку в Ірані можуть радикально підняти ціни. Заходи щодо ядерної програми Ірану не дають результату. Держсекретар Марко Рубіо зазначає, що це не підігравання Путіну, а спроба стабілізувати ситуацію для виборів 3 листопада.
Україна продовжить удари по нафтопереробних заводах. Без допомоги США, Starlink і розвідданих буде важко. «Буде важко, але ми переживали й складніші часи. Ми витримаємо, вистоїмо. Але дуже багато залежить від нашої єдності та нашої здатності домовлятися всередині українського суспільства. Адже Україна програвала щоразу, коли починалися розбрат, суперечки, чвари всередині країни. Якщо ми зможемо досягти загальнонаціонального консенсусу, розуміючи, що Україна у нас одна, що інших варіантів вижити у нас немає, окрім як об’єднати зусилля, — все буде добре», — підсумував Селезньов.
