Ракета «Циркон»: характеристики, принцип дії та бойове застосування

Російська ракета 3М22 «Циркон» (за класифікацією НАТО SS-N-33) створювалася як протикорабельна система з заявленими гіперзвуковими характеристиками. Вона призначена для ураження надводних кораблів і, за офіційними російськими даними, наземних цілей на дальності до тисячі кілометрів зі швидкістю до 8–9 Махів.

На практиці, за даними українських військових і незалежних аналітиків, ракета демонструє змінний профіль швидкості — близько 5,5 Маха на маршовій ділянці з короткочасним прискоренням і сповільненням до приблизно 4,5 Маха перед ціллю. Уламки, досліджені Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вказують на елементи твердопаливного двигуна і відсутність характерних ознак прямоточного гіперзвукового повітрозабірника, що підживлює дискусію про квазібалістичну, а не класичну крилату гіперзвукову природу системи.

З кінця 2023 року «Циркон» застосовується проти об’єктів на території України. Зараз інтенсивність пусків різко зросла, а запаси, за оцінками української розвідки, збільшилися з приблизно 40 одиниць у 2024 році до понад двохсот. Ракета залишається складною ціллю для систем ППО через короткий час підльоту і високу швидкість, проте її бойова частина за реальними оцінками менша за заявлену, а точність продовжує вдосконалюватися в ході бойового застосування.

Історія розробки та прийняття на озброєння

Розробку 3М22 «Циркон» вело Науково-виробниче об’єднання машинобудування (НВО машинобудування) у Реутові. Роботи активно розгорнулися на початку 2010-х років. Перші льотні випробування фіксувалися з 2015–2016 років. У січні 2020 року з фрегата «Адмірал Горшков» здійснили пуск по береговій цілі на дальності близько 500 км. У липні 2021 року той самий корабель успішно уразив ціль у Баренцовому морі. У жовтні 2021 року відбувся пуск з атомного підводного човна «Северодвинськ».

Офіційно комплекс 3К22 прийняли на озброєння у січні 2023 року, хоча окремі джерела фіксували розбіжності щодо формального статусу ще на початку 2024 року. Виробництво стартувало з 2021 року. За документами, які аналізували українські дослідники, Росія замовляла близько 80 ракет щорічно на період 2024–2026 років. Станом на середину 2020-х років темпи виробництва оцінювалися в кілька одиниць на місяць, а накопичені запаси зросли до приблизно 230 ракет за даними української розвідки.

Вартість однієї ракети, згідно з проаналізованими закупівельними документами, становить близько 5,6 мільйона доларів США. Це робить «Циркон» одним із найдорожчих звичайних засобів ураження в російському арсеналі.

Тактико-технічні характеристики

Заявлені російською стороною параметри та спостереження з поля бою суттєво різняться. Нижче наведено порівняння основних даних.

Бойова частина за результатами експертиз виявилася помітно меншою, ніж декларувалося, що обмежує руйнівну дію проти захищених об’єктів.

Принцип польоту та рушійна установка

Офіційна версія описує двоступеневу схему: твердопаливний стартовий прискорювач виводить ракету на висоту, після чого включається гіперзвуковий прямоточний повітряно-реактивний двигун (scramjet), який підтримує високу швидкість на маршовій ділянці. Паливом називають децилін-М.

Аналіз уламків, проведений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, та дослідження OSINT-аналітика Fabian Hinz показують іншу картину. Серед фрагментів ідентифіковано елементи, що відповідають передній кришці твердопаливного ракетного двигуна. Відсутній центральний повітрозабірник, необхідний для scramjet. Відео пусків також не демонструють характерних ознак повітряно-реактивної схеми.

Найбільш узгоджена з наявними даними оцінка класифікує 3М22 як квазібалістичну ракету з маневруванням на спадній ділянці траєкторії, а не класичну гіперзвукову крилату ракету з тривалим scramjet-польотом.

Траєкторія включає швидкий набір висоти, політ на 28–40 км і круте пікірування з можливим маневруванням. Саме ця схема забезпечує короткий час підльоту — близько трьох-шести хвилин до Києва при пуску з Криму чи Курської області.

Носії та способи запуску

Основними платформами залишаються фрегати проєкту 22350 («Адмірал Горшков» і подібні) з універсальними пусковими установками 3С14, а також атомні підводні човни проєкту 885/885М «Ясень». Пуски з підводного положення можливі з глибини до 40 м, хоча перші випробування проводилися в надводному положенні.

Для застосування проти наземних цілей у Україні ракети адаптували під берегові комплекси «Бастіон». Пуски фіксувалися з тимчасово окупованого Криму (мис Чауда, об’єкти біля Севастополя) та з території Курської області. Мобільність наземних установок розширює можливості раптового застосування і скорочує час реакції систем попередження.

До кінця 2026 року очікується введення в стрій першого підводного човна проєкту «Ясень-М», спочатку спроєктованого під «Циркон», що потенційно підвищить прихованість пусків.

Бойове застосування проти України

Перші підтверджені уламки з’явилися в Запоріжжі наприкінці грудня 2023 року. У лютому 2024 року ракети застосовували по Києву. 25 березня 2024 року українська ППО збила дві «Циркон» над столицею. У серпні та листопаді 2025 року фіксувалися удари по Сумській області.

Суттєве зростання інтенсивності відбулося у 2026 році. Лише з початку року до середини літа зафіксовано близько 40–46 пусків. У окремих комбінованих атаках застосовували до восьми ракет одночасно. Пуски йшли як з Криму, так і з Курської області, часто в поєднанні з балістичними «Іскандерами», крилатими ракетами та ударними БпЛА.

За заявами Повітряних сил України станом на червень 2026 року близько 41 % запущених «Цирконів» вдалося перехопити. Незалежного підтвердження цієї цифри немає, проте окремі успішні збиття фіксувалися, зокрема в лютому 2026 року.

Точність залишалася предметом критики. У липні російський президент публічно зазначив, що роботи над «Цирконом» тривають і останні застосування демонструють підвищення точності. Це фактично підтвердило, що система все ще перебуває в процесі доопрацювання.

Реальні можливості та обмеження

Головна бойова цінність «Циркона» полягає в короткому часі підльоту і високій швидкості, що ускладнює роботу систем попередження та перехоплення. Навіть сповільнення до 4,5 Маха перед ціллю залишає дуже вузьке вікно для реакції.

Обмеження також суттєві. Менша за заявлену бойова частина зменшує ефект проти захищених або розосереджених об’єктів. Висока вартість обмежує масове застосування. Виробничі потужності, за оцінками, дозволяють випускати десятки, а не сотні ракет на рік, тому інтенсивне використання швидко виснажує запаси.

Комбінація швидкості, маневрування і можливості пуску з різних платформ робить ракету серйозним викликом для існуючих систем протиповітряної оборони, але не робить її невразливою.

Адаптація під наземні пуски з «Бастіону» розширила сферу застосування далеко за межі початкового протикорабельного призначення. Водночас залежність від відносно обмеженої кількості носіїв і складність виробництва стримують масштаби загрози.

Захист і можливості перехоплення

Перехоплення «Циркона» вимагає систем, здатних працювати по високошвидкісних маневруючих цілях на кінцевій ділянці. Комплекси типу Patriot з ракетами PAC-3 демонстрували здатність уражати окремі екземпляри, проте успіх залежить від наявності достатньої кількості перехоплювачів, якості цілевказівки та щільності атаки.

Короткий час підльоту (3–7 хвилин залежно від району пуску) критично зменшує можливості цивільного попередження. Ефективність захисту підвищується при розгортанні кількох ешелонів ППО, використанні систем раннього виявлення і роззосередженні критичних об’єктів.

Український досвід 2024–2026 років показав, що навіть такі ракети можуть бути збиті за умови належної підготовки та наявності сучасних засобів. Водночас масовані комбіновані удари, де «Циркон» застосовується разом із балістичними і крилатими ракетами, створюють перевантаження для систем оборони і змушують витрачати дорогі перехоплювачі.

Подальший розвиток засобів протидії, включаючи перспективні системи перехоплення балістичних і квазібалістичних цілей, залишається ключовим напрямком зниження загрози від подібних комплексів.