Що таке великий герб України: історія, символіка і сучасність
Великий державний герб України — це передбачений Конституцією комплексний офіційний символ, який має об’єднати в одному зображенні тисячолітню державну традицію: від княжої доби Володимира Великого через Галицько-Волинське князівство до козацької доби Війська Запорозького. Його головним елементом залишається золотий тризуб на синьому щиті — малий державний герб, затверджений ще 1992 року.
Станом на зараз великий герб досі не має сили закону. Проєкт, підтриманий парламентом у першому читанні 24 серпня 2021 року, описує складну композицію з короною Ярослава Мудрого, щитотримачами-левом і козаком, національною стрічкою та рослинними мотивами калини й пшениці. Цей образ уже з’являвся на ювілейних монетах Національного банку, але офіційного статусу так і не набув.
Саме тому розмова про великий герб — це не лише про геральдику. Це розмова про те, як Україна бачить свою соборність, спадкоємність і місце у світі.
Від князівських знаків до ідеї соборного герба
Коріння великого герба сягає глибоко в історію. Тризуб Володимира Великого карбували на срібниках Київської Русі ще наприкінці X — на початку XI століття. Цей знак передавався по чоловічій лінії династії Рюриковичів і з часом став уособленням самої княжої влади. Коли ж на західних землях формувалося Галицько-Волинське князівство, з’явився золотий лев, який згодом перетворився на один із найвпізнаваніших символів західноукраїнських теренів.
Козацька доба принесла інший образ — воїна з рушницею, відомого з печаток Війська Запорозького з кінця XVI століття. Цей «лицар із самопалом» став емблемою Гетьманщини і досі сприймається як символ військової демократії та свободи.
Уперше ідею саме великого герба, який би поєднав ці традиції, спробували реалізувати в Українській Народній Республіці. 22 березня 1918 року Центральна Рада затвердила проєкти Василя Кричевського — малий і великий герби. Великий варіант передбачав тризуб у центрі, оточений орнаментальним вінком. Пізніше, у 1939 році, художник Микола Битинський для уряду УНР в екзилі створив ще складнішу композицію: тризуб тримали архангел Михаїл і коронований лев, а навколо розміщувалися герби п’яти великих українських земель — від Правобережжя до Кубані.
Ці спроби показували головну ідею: великий герб мав стати візуальним підтвердженням соборності — єдності всіх українських земель під одним символом.
Конституційна вимога і довгий шлях до затвердження
Після відновлення незалежності Верховна Рада 19 лютого 1992 року постановою № 2137-XII затвердила золотий тризуб на синьому щиті як малий державний герб, прямо назвавши його головним елементом майбутнього великого. Конституція 1996 року закріпила цю норму в статті 20: великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого герба та герба Війська Запорозького законом, який ухвалюється не менш як двома третинами конституційного складу парламенту.
Відтоді відбулося кілька конкурсів і спроб. У 1996–1997 роках розглянули сотні ескізів. У 2007–2009 роках Міністерство культури знову проводило відбір. У 2020 році Кабінет Міністрів оголосив новий конкурс, переможцем якого став ескіз Олексія Кохана з архангелом Михаїлом і левом. Проте 29 червня 2021 року Президент вніс до Ради власний законопроєкт № 5712, який базувався на більш ранніх розробках колективу під керівництвом Олександра Івахненка. 24 серпня того ж року, у День Незалежності, Верховна Рада підтримала його в першому читанні 257 голосами.
Станом на серпень 2026 року закон так і не ухвалено. У грудні 2025-го уряд скасував постанову про конкурс 2020 року, а Міністерство юстиції офіційно підтвердило: юридичної підстави для використання великого герба немає.
Процес гальмують і політичні розбіжності, і геральдичні дискусії. Дехто з фахівців, зокрема Андрій Гречило, співавтор малого герба, вважає, що унітарній республіці складний великий герб не обов’язковий — на відміну від монархій, де він відображав титулатуру правителя і приєднання нових територій.
Як виглядає проєкт, підтриманий у першому читанні
Офіційний опис, що міститься в законопроєкті 2021 року, звучить так: головним елементом є Знак Княжої Держави Володимира Великого золотого кольору на синьому п’ятисторонньому щиті із заокругленими нижніми кутами і золотою облямівкою. Над щитом — великокняжий вінець (корона) Ярослава Мудрого та пурпурово-золотий намет у вигляді рослинного орнаменту. Щит тримають: зліва — лев (герб Галицько-Волинського князівства), справа — воїн-козак із рушницею (герб Війська Запорозького). Під щитом — стрічка з двох рівновеликих синьої і жовтої смуг, а під нею — два золоті колоски пшениці, переплетені кетягом калини пурпурового кольору зі стилізованим листям.
Зображення лева і козака виконані золотом з елементами пурпуру. Така композиція вже з’являлася на ювілейних монетах Національного банку — до 10-річчя, 15-річчя і 25-річчя незалежності. Тобто візуально великий герб існує в публічному просторі, але без юридичної сили.
| Елемент | Історичне походження | Символічне значення |
|---|---|---|
| Золотий тризуб на синьому щиті | Монети Володимира Великого (кінець X ст.) | Княжа влада, спадкоємність Київської Русі, єдність земель |
| Корона Ярослава Мудрого | Князівські вінці давньоруської доби | Державна гідність, історична спадщина, не монархія, а традиція |
| Лев | Галицько-Волинське князівство, печатки XIV ст. | Західні землі, сила, захист, соборність |
| Козак з рушницею | Печатки Війська Запорозького з XVI ст. | Військова демократія, свобода, козацька традиція |
| Калина і колоски пшениці | Народна символіка | Життєва сила, родючість землі, українська ідентичність |
Дані таблиці базуються на офіційному описі законопроєкту та матеріалах геральдичних досліджень.
Глибший зміст кожного символу
Тризуб — це не просто «три зубці». У різних інтерпретаціях його бачать і як стилізованого сокола, і як якір-хрест, і як знак князівської влади. Найважливіше, що він став мостом між княжою добою і сучасною Україною. Саме тому Конституція називає його «Знаком Княжої Держави Володимира Великого».
Лев несе в собі пам’ять про Галицько-Волинську державу — ту, що після занепаду Києва продовжила руську традицію на заході. Козак із рушницею — це живий образ людей, які століттями захищали степовий кордон і будували власну систему самоврядування. Корона Ярослава Мудрого тут не означає повернення до монархії. У сучасній геральдиці вона працює як знак державної гідності і спадкоємності.
Калина і пшениця додають композиції тепла і земного виміру. Калина — один із найдавніших рослинних символів українців, пов’язаний із красою, жіночою силою і життєстійкістю. Пшеничні колоски нагадують про те, що Україна — край хліборобів, і ця традиція така ж давня, як і військова.
Усі ці елементи разом створюють не просто красиву картинку, а візуальну розповідь про країну, яка бачить себе спадкоємицею і князів, і козаків, і хліборобів.
Чому процес затягнувся і чи потрібен великий герб сьогодні
Геральдисти неодноразово підкреслювали: великі герби історично властиві монархіям, де вони відображали титулатуру і приєднання нових земель. Україна — унітарна республіка. Малий герб із тризубом уже успішно виконує всі функції державного символу: його зображують на печатках, документах, грошових знаках, паспортах.
Водночас ідея великого герба не зникла. Вона живе в суспільній уяві, у проєктах, на монетах і в дискусіях. Для багатьох людей складний герб — це спосіб показати світу глибину української історії, а не лише сучасну незалежність. Саме тому навіть без остаточного затвердження образ продовжує впливати на національну свідомість.
Практичне використання великого герба, якби його затвердили, обмежувалося б переважно печатками найвищих органів влади, офіційними резиденціями, особливими державними документами та ювілейними виданнями. Малий герб залишався б основним і повсякденним.
Місце великого герба в сучасній українській культурі
Сьогодні, коли країна переживає непрості часи, символи набувають особливої ваги. Тризуб став одним із найпотужніших знаків опору і гідності. Великий герб у цьому контексті сприймається як спроба зібрати в одному образі всю довгу дорогу — від Володимира Великого до наших днів.
Він нагадує, що українська державність має кілька потужних джерел: княжу, західноукраїнську і козацьку. Кожен із цих шарів додав щось своє. І саме ця багатошаровість робить ідею великого герба живою, навіть якщо юридично він ще не існує.
Художники, історики, політики й звичайні люди продовжують повертатися до цього питання. Хтось бачить у ньому зайву ускладненість, хтось — необхідний крок до повної символічної завершеності. Але ніхто не заперечує головного: за кожним елементом стоїть реальна історія реальної землі.
Великий герб України — це дзеркало, у якому відбивається прагнення зібрати докупи все, що робить українців одним народом. І поки цей дзеркало ще не має офіційної рамки, воно вже працює в культурі, на монетах і в уяві мільйонів.
