Ігор Садохін: полковник СБУ та зрада Херсонщини

Ігор Юрійович Садохін — колишній полковник Служби безпеки України, який з 2016 року очолював Антитерористичний центр в Херсонській області та обіймав посаду помічника начальника місцевого управління. Його ім’я стало відомим після затримання 2 березня 2022 року в Чернівцях за підозрою в державній зраді. Саме його дії, за словами офіційних осіб, значною мірою пояснюють стрімке захоплення регіону російськими військами на початку повномасштабного вторгнення.

За наявними даними, Садохін протягом кількох років співпрацював із російськими спецслужбами, передавав інформацію про мінні поля, мобілізаційні плани та розташування підрозділів. Під час евакуації херсонського управління СБУ він нібито координував вогонь ворожої авіації. Ціна такої «лояльності» становила близько двох тисяч доларів на місяць.

Станом на зараз публічного вироку у справі немає, а сам фігурант фігурує в окремих реєстрах як особа, щодо якої триває розслідування. Історія Садохіна залишається одним із найяскравіших прикладів того, як внутрішні вразливості силових структур можуть вплинути на хід війни.

Ранні роки та шлях у системі СБУ

Ігор Юрійович Садохін народився 12 листопада 1973 року. Деталі дитинства та юності публічно майже невідомі — типова ситуація для людей, чия кар’єра тісно пов’язана з органами безпеки. Відомо лише, що він здобув вищу освіту і згодом увійшов до лав Служби безпеки України. До 2016 року його служба проходила поза широким інформаційним полем.

З 2016 року Садохін зайняв помітну посаду в Херсонському управлінні СБУ. Він став помічником начальника управління з координації антитерористичної діяльності та одночасно очолив регіональний Антитерористичний центр. Саме ця посада давала доступ до найбільш чутливих матеріалів: карт мінних полів, схем дислокації, мобілізаційних планів, маршрутів евакуації та даних про резерви.

Херсонщина після 2014 року перебувала в особливому становищі. Близькість до окупованого Криму перетворювала область на постійну зону ризику. Антитерористичний центр мав відстежувати можливі диверсії, координувати роботу з іншими силовими структурами та готувати сценарії реагування. Садохін опинився в центрі цієї системи.

Неформальні зв’язки та спосіб життя

Особливістю місцевої еліти Херсонщини були тісні неформальні контакти між силовиками та чиновниками. Садохін входив до так званого «губернаторського пулу». Він підтримував дружні стосунки з головами обласної державної адміністрації — Андрієм Гордєєвим (з 2016 року) та Геннадієм Лагутою (з 2021-го). Основою цих стосунків, за журналістськими розслідуваннями, часто ставали спільні застілля.

За словами джерел у СБУ, які цитували місцеві видання, Садохін умів влаштовувати такі зустрічі і швидко знаходив спільну мову з тими, хто любив подібний формат спілкування. Під час таких зібрань обговорювалися не лише побутові питання, а й службові. Інформація, яка звучала за столом, могла легко виходити за межі довіреного кола.

Паралельно з кар’єрою Садохін вів досить комфортне життя. Він володів кількома об’єктами нерухомості — за різними оцінками, від чотирьох до п’яти. Незадовго до повномасштабного вторгнення придбав дорогий автомобіль. Ці деталі згодом привертали увагу внутрішньої безпеки управління, однак, за наявними даними, серйозних наслідків тоді не настало.

Роль Антитерористичного центру та доступ до інформації

Антитерористичний центр у Херсонській області не був просто формальною структурою. Він акумулював дані про потенційні загрози, координував роботу з військовими, прикордонниками та місцевою владою. Посада керівника АТЦ давала Садохіну можливість бачити повну картину оборонної готовності регіону.

23 лютого 2022 року, за день до початку повномасштабного вторгнення, на закритому засіданні Ради оборони області Садохін разом із тодішнім начальником управління СБУ Сергієм Криворучком запевняв присутніх, що масштабного нападу не буде. Такі заяви в умовах уже наявних розвідувальних даних про накопичення російських військ виглядали принаймні дивно.

Коли 24 лютого війна почалася, Херсонщина виявилася однією з найслабших ланок. Російські колони рухалися порівняно вільно, уникаючи замінованих ділянок. Місто Херсон було зайняте вже 2 березня — майже без серйозних вуличних боїв у самому центрі.

Затримання та конкретні звинувачення

2 березня 2022 року, у день падіння Херсона, Ігоря Садохіна затримали в Чернівцях. Інформацію про це підтвердив тодішній начальник патрульної поліції Євгеній Жуков. У повідомленнях фігурували формулювання про коригування вогню під час евакуації та злив даних про військові частини.

Пізніше голова Херсонської обласної ради Олександр Самойленко в інтерв’ю Укрінформу прямо назвав Садохіна людиною, яка «працювала на ворога». За його словами, саме Садохін видав сітку мінних полів і координував дії російської авіації, коли супроводжував колону херсонського управління СБУ під час евакуації. Вертольоти переслідували колону, і учасники евакуації описували ситуацію як критичну.

Журналістські розслідування, зокрема матеріали видання «Мост» та StopCor, додали деталей. Садохін, за цими даними, був завербований російською розвідкою за кілька років до 2022-го. Внутрішня безпека обласного управління СБУ мала до нього питання, проте серйозних перевірок не проводили. Оплата становила близько двох тисяч доларів на місяць — сума, яка виглядає мізерною порівняно з масштабом шкоди.

Системні наслідки та реакція керівництва

Після затримання Садохіна президент України звільнив Сергія Криворучка з посади начальника управління СБУ в Херсонській області та позбавив його генеральського звання. Це рішення стало одним із перших публічних кадрових кроків, пов’язаних із подіями на півдні.

Справа Садохіна висвітлила ширшу проблему. Херсонщина виявилася регіоном, де перепліталися особисті зв’язки, корупційні ризики та недостатній контроль з боку внутрішньої безпеки. Доступ однієї людини до критично важливої інформації в умовах прикордонної області створював вразливість, яку противник зміг використати.

Станом на 2026 рік деталі слідства залишаються закритими. У відкритих джерелах Садохін іноді фігурує як особа, щодо якої триває розшук або процесуальні дії. Відсутність публічного вироку пояснюють як складністю справи, так і грифом секретності матеріалів, пов’язаних із обороноздатністю регіону на момент вторгнення.

Ширший контекст зради в силових структурах

Історія Ігоря Садохіна не є унікальною. Протягом 2022–2026 років СБУ та інші правоохоронні органи регулярно повідомляли про затримання осіб, які передавали дані про розташування підрозділів, коригували вогонь або працювали на російські спецслужби. Багато з таких справ стосувалися саме південних і східних областей.

Відмінність справи Садохіна полягає в рівні доступу та масштабі наслідків. Керівник Антитерористичного центру обласного управління мав можливість впливати на картину безпеки цілого регіону. Коли така людина опиняється на боці противника, ціна помилки вимірюється не окремими ударами, а втратою території та життями захисників.

Аналіз подій 2022 року показує, що стрімкість просування російських військ на Херсонщині пояснювалася не лише військовою перевагою. Інформаційна перевага, отримана через внутрішні канали, дозволила уникати замінованих ділянок і завдавати прицільних ударів по колонах, що відходили.

Питання, які залишаються відкритими

Досі немає повного публічного розуміння, коли саме почалася співпраця Садохіна з російською стороною і які саме матеріали були передані. Невідомо також, чи були інші особи, які діяли разом із ним або прикривали його діяльність. Відсутність відкритого судового процесу ускладнює формування повної картини.

При цьому сама справа вже виконала певну роль. Вона стала сигналом для посилення внутрішньої безпеки в СБУ, особливо в регіонах, що межують із зонами бойових дій або окупованими територіями. Кадрові рішення 2022 року та подальші перевірки показали, що керівництво країни сприйняло урок серйозно.

Ім’я Ігоря Садохіна сьогодні асоціюється не стільки з конкретною біографією, скільки з механізмом, через який одна посадова особа може змінити хід подій на цілому напрямку. Саме тому його історія продовжує залишатися предметом уваги як журналістів, так і фахівців з питань національної безпеки.