Три сценарії миру: чому вони не працюють
Останні спроби тиску на Україну з боку президента США Дональда Трампа та фактичний примус до капітуляції є нервовою імпровізацією напередодні проміжних виборів. Такі дії можуть мати трагічні наслідки для країни. З нестачею ракет до систем Patriot доводиться змиритися: навіть 12 ракет на місяць не вистачить на відбиття російської балістики під час однієї масованої атаки. Найбільшу небезпеку становлять припинення надання розвідданих та обмеження швидкості Starlink. Вони позбавляють Україну можливостей оборонятися перед зимою.
Варіанти завершення війни, які розглядають союзники, зокрема з відмовою від членства в НАТО, технічно неможливо реалізувати. Рекомендація пожертвувати територіями на сході демонструє нерозуміння ситуації. Таку думку висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.
Нервова імпровізація перед виборами
Президент Зеленський заявив, що Дональд Трамп чинить тиск на Україну, щоб та капітулювала. Прозорі натяки лунали раніше. Мельник зазначає, що це далеко не перший раз. Сварка в Овальному кабінеті в лютому минулого року стала першою спробою тиску після приходу Трампа. Тоді він казав Зеленському, що в нього немає карт. Це була зрежисована постановка з журналістами, щоб показати слабкість.
Сьогодні ситуація інша. Якщо тоді йшлося про постановку, то зараз це імпровізація. Тоді Трамп мав кредит довіри на початку терміну. Нині дії зумовлені проміжними виборами. Мельник підкреслює: це нервова імпровізація. Трамп розуміє можливі проблеми, але кроки небезпечні. Раніше був холодний розрахунок, тепер емоційні дії з важчими наслідками. Питання, скільки це триватиме: чи до 3 листопада, чи до січня, чи радники порадять змінити підхід.
Зеленський повідомив про припинення постачання ракет-перехоплювачів для Patriot, хоча вони оплачені. Мельник вважає, що Трамп блефує і бреше. Факт-чекінгу зараз немає. Приклад — звинувачення Байдена у передачі Tomahawk, яких Україна не отримувала. Зеленський акцентує на ракетах: 12 на місяць — це в кращому випадку 12 збитих балістичних. Росія випустила 16 по столиці три дні тому. Одна атака вичерпує запас. На одну ракету витрачається півтори-дві. Отже, 12 не вирішують проблему.
Більша небезпека — спроби обмежити удари по Росії, зокрема по нафтопереробці. Обмеження розвідданих ускладнює удари по позиціях балістики та підприємствах. Питання Starlink стосується навіть ударів по окупованій території. Це шкодить обороні в критичний період перед зимою.
Нереалістичні варіанти врегулювання
За даними джерел, Європа розглядає два варіанти. Перший — заморозити війну на лінії фронту з гарантіями, що Україна не вступає в НАТО. Другий — передати Росії всю Донеччину і Луганщину в обмін на членство в НАТО. Мельник вважає другий нереальним. Важко уявити, що лідери підуть на здачу Донбасу. Війна — це символи, а не лише кілометри. Американські лідери називають Зеленського перешкодою, але не розуміють або маніпулюють. Венс, Рубіо та Трамп кажуть, що Україна не повинна бути в НАТО. Сценарій нелогічний.
Перший варіант правдоподібніший, але наступний крок неясний. Потрібна згода Росії на припинення вогню. Технічні питання з географічними точками можуть провалити все. Заборону на НАТО можна обіграти політично: Україна залишить у Конституції, а члени НАТО заявять, що не розглядатимуть вступ до врегулювання суперечок. Росіяни легко продадуть це публіці, поки окупований хоч один кілометр і є запис у Конституції. Контроль зони 1200 кілометрів силами 1500 військових неможливий.
Є третя пропозиція — постачати російський газ «Північним потоком» і через Україну, тоді війни не буде. Через Україну раніше йшло понад 100 мільярдів кубометрів, але це не стримало агресію. Усі пропозиції неадекватні, мають недоліки і технічно неможливі для реалізації.
