Атакамс ракета: характеристики та застосування 2026

Атакамс ракета (ATACMS, Army Tactical Missile System) — американська тактична балістична ракета класу «земля-земля», яку запускають з установок M270 MLRS і M142 HIMARS. Вона призначена для точкового чи площинного ураження важливих об’єктів у глибині оборони противника: командних пунктів, аеродромів, складів боєприпасів, позицій ППО та скупчень техніки.

Залежно від модифікації дальність досягає від 165 до 300 км, швидкість перевищує 3 Махи, а бойова частина може бути касетною з сотнями суббоєприпасів M74 або унітарною осколково-фугасною. Саме ця комбінація дальності, швидкості та різноманіття бойових частин зробила систему помітним інструментом на полі бою в Україні з осені 2023 року.

Станом на 2026 рік запаси американських ракет у ЗСУ періодично вичерпуються, тому з’являються нові партії (зокрема через треті країни) і паралельно розвиваються вітчизняні аналоги. Розуміння реальних можливостей і обмежень атакамс ракети допомагає оцінити її місце в загальній картині далекобійних ударів.

Що таке атакамс ракета і як вона влаштована

Система народилася наприкінці 1980-х як заміна застарілій ракеті Lance. Розробник — Ling-Temco-Vought, пізніше виробництво перейшло до Lockheed Martin. Перші бойові застосування відбулися ще під час війни в Перській затоці 1991 року, після чого ракета пройшла кілька етапів модернізації.

Конструктивно це одноступінчаста твердопаливна ракета довжиною близько 4 метрів і діаметром 610 мм. Маса залежно від варіанту коливається в межах 1,3–1,67 тонни. Чотири аеродинамічні рулі дозволяють коригувати траєкторію після розгону. Наведення здійснюється інерційною системою, а в пізніших версіях — з корекцією за GPS, що суттєво підвищує точність.

Ракета упакована в контейнер, який зовні схожий на стандартний пакет реактивних снарядів MLRS. Тому одна установка HIMARS несе одну атакамс, а M270 — дві. Така сумісність дозволяє використовувати вже наявні пускові установки без радикальних змін у логістиці підрозділів.

Основні модифікації та їхні характеристики

Існує кілька ключових варіантів, які відрізняються дальністю, типом бойової частини та системою наведення. Ранні версії робили ставку на потужну касетну бойову частину, пізніші — на більшу дальність і унітарні боєголовки, що краще підходять для точкових цілей і зменшують ризик нерозірваних боєприпасів.

Дані за відкритими джерелами, зокрема Wikipedia та матеріалами Missile Threat (CSIS). M39 добре працює по площинних цілях — аеродромах, скупченнях техніки, позиціях ППО. Унітарні варіанти точніші для командних пунктів, радарів і укріплених об’єктів. Швидкість польоту в усіх випадках перевищує 3 Махи, час підльоту на максимальну дальність вимірюється кількома хвилинами.

Застосування в Україні з 2023 року

Перше підтверджене бойове використання ЗСУ відбулося 17 жовтня 2023 року. Удари по аеродромах у Бердянську та Луганську призвели до знищення кількох російських гелікоптерів і пошкодження інфраструктури. Саме тоді система продемонструвала здатність раптово вражати цілі за межами досяжності звичайної артилерії та більшості реактивних систем.

Згодом з’явилися довгобійніші варіанти. Удари фіксувалися по об’єктах у Криму (зокрема Джанкой), по позиціях ППО та логістичних вузлах. У листопаді 2024 року Сполучені Штати дозволили застосування по військових цілях на території Росії. Після цього відбулися удари в Брянській і Курській областях. До початку 2025 року наявні запаси значною мірою були витрачені, і інтенсивність застосування суттєво знизилася.

Навіть обмежена кількість ракет змушує противника відтягувати засоби ППО від лінії фронту і розосереджувати важливі об’єкти, що саме по собі має оперативний ефект.

Нова партія 70 ракет у 2026 році

У серпні 2026 року Державний департамент США погодив можливу передачу Україні 70 ракет M39 ATACMS і 12 пускових установок M270 з турецьких запасів, а також значної кількості касетних боєприпасів. Загальна вартість пакету перевищувала 280 мільйонів доларів. M39 — це саме ранній варіант з дальністю близько 165 км і потужною касетною бойовою частиною.

Передача відбувається через механізм third-party transfer: Туреччина збуває старіші системи, а Україна отримує додаткові засоби далекобійного ураження. Такі ракети особливо корисні проти аеродромів, скупчень техніки та позицій ППО в межах досяжності. Водночас їхня кількість обмежена, тому застосовують вибірково — по найважливіших цілях.

Українські розробки та альтернативи

Паралельно з американськими поставками розвивається власне виробництво. Компанія Fire Point працює над балістичною ракетою FP-7, яку позиціонують як більш доступний аналог. Заявлена дальність — до 200–300 км залежно від маси бойової частини (близько 150 кг). У 2026 році система проходила фінальні етапи випробувань, і виробник говорив про можливе бойове застосування в найближчій перспективі.

Перевага власного виробництва полягає в масштабі та незалежності від політичних рішень союзників. Навіть якщо темпи випуску спочатку будуть скромними, регулярні поставки можуть змінити баланс у сегменті балістичних засобів середньої дальності. Водночас американські атакамс залишаються перевіреним і вже освоєним інструментом з відомою точністю та надійністю.

Цікаві факти

• Загалом у світі виготовлено близько 3700 ракет ATACMS різних модифікацій. Частина ранніх касетних варіантів згодом модернізується під унітарні бойові частини в рамках програми продовження ресурсу.
• Ракета піднімається на висоту до 50 км, що ускладнює перехоплення зенітно-артилерійськими комплексами і вимагає застосування спеціалізованих систем ППО.
• Унітарна бойова частина дозволяє знижувати побічні пошкодження порівняно з касетною, особливо коли ціль розташована поблизу цивільної інфраструктури.
• Одна установка M270 може нести дві ракети, що дає можливість завдавати одночасних ударів по двох цілях або по одній цілі з підвищеною ймовірністю ураження.
• У 2026 році з’явилася інформація про можливе ліцензійне виробництво ATACMS у Німеччині спільно з Rheinmetall, що потенційно розширить доступність системи для європейських операторів.

Атакамс ракета залишається одним із найбільш обговорюваних засобів далекобійного ураження в умовах повномасштабної війни. Її реальна ефективність залежить не лише від технічних характеристик, а й від кількості доступних боєприпасів, якості розвідданих і здатності противника організувати протидію. Поки запаси обмежені, кожен запуск має чітке оперативне обґрунтування, а паралельний розвиток власних балістичних систем поступово змінює загальну картину можливостей ЗСУ у цьому сегменті.