Сеул вимагає від Києва вибачень через полонених КНДР

Історія двох північнокорейських військових, яких Україна передала Південній Кореї, переросла в дипломатичну суперечку. Сеул наполягає, що сторони домовлялися про конфіденційність, і вимагає публічних вибачень за слова Володимира Зеленського на Генеральній асамблеї ООН. Київ заперечує, що окрема угода про нерозголошення існувала.

До претензій додалася ще одна тема. Президент Південної Кореї Лі Чже Мьон заявив, що слова української сторони про можливе військове зіткнення між Північною та Південною Кореєю можуть підштовхувати до конфронтації. Він пригрозив Києву додатковими заходами, якщо Україна не визнає домовленість і не вибачиться.

Для України справа виходить далеко за межі двох військових. Південна Корея підтримує Київ фінансово й гуманітарно, має потужну оборонну промисловість і технології, які цікавлять Україну.

У чому претензія Сеула

Суперечка спалахнула після виступу Зеленського в ООН 23 вересня. Президент України повідомив, що Київ передав Сеулу двох військовослужбовців КНДР. Вони воювали на боці Росії і потрапили в полон в Курській області на початку 2025 року.

Спочатку це виглядало як позитивна історія. Після полону Україна розглядала різні варіанти, зокрема обмін на українських військовополонених. Зрештою їх передали Південній Кореї. У вересні вони прибули через третю країну. Після заяви Зеленського між Києвом і Сеулом почалася суперечка.

Лі Чже Мьон заявив, що Україна порушила домовленість про конфіденційність. Сеул викликав українського тимчасового повіреного у справах і зажадав пояснень та вибачень. Влада вимагає визнати, що домовленість про нерозголошення існувала, і публічно вибачитися.

Радник президента Дмитро Литвин відповів, що жодної угоди про нерозголошення не було. Суперечка швидко вийшла за межі двох військовополонених. Сеул говорить уже про порушення довіри. Кожна сторона по-своєму описує переговори. Сеул наполягає, що домовленість була. Київ каже, що окремої угоди не існувало.

За останні дні тон став жорсткішим. Лі Чже Мьон пригрозив «невизначеними заходами», якщо Київ не визнає домовленість і не принесе вибачень. «Якщо відмова визнати факти і принести публічні вибачення продовжиться, ми вживемо додаткових заходів», — написав він у повідомленні на X.

Президент також висловив глибокий жаль через заяви України про можливе зіткнення між Північною та Південною Кореєю. На його думку, такі слова заохочують війну на півострові. До претензій щодо полонених додалися оцінки ситуації на Корейському півострові.

Головне питання — чи була домовленість про конфіденційність. Відповіді, яка влаштовувала б обидві сторони, поки немає. Сеул наполягає, що вона існувала, але текст не оприлюднив. Київ стверджує, що окремої угоди не було.

За даними південнокорейської сторони, Київ заздалегідь повідомив про намір Зеленського згадати військових в ООН. Сеул нібито попросив не повідомляти публічно про передачу. 30 вересня південнокорейська розвідка заявила конкретніше: Україна першою попросила зберігати передачу в таємниці. Якщо ця версія відповідає дійсності, Київ міг порушити домовленість. Публічно документа, який би це підтвердив, немає.

Переговори щодо долі двох військових тривали кілька місяців, і майже всі складові були відкритими. Фото полонених публікували ще у 2025 році. Сам факт полону давно не був секретом. У червні 2026 року міністри закордонних справ домовилися працювати над питанням відповідно до міжнародного права і з урахуванням волі військових. У липні Зеленський і Лі Чже Мьон також обговорювали тему. Сеул підтверджував, що консультації тривали. Передача не була таємною.

Чому історія чутлива для Сеула

Новий президент проводить іншу зовнішню політику, ніж попередник Юн Сок Йоль. За Юна Сеул активніше зближувався зі США та союзниками. Підтримка України була частиною цього курсу. Лі Чже Мьон зберігає союз зі США, але не хоче остаточно псувати відносини з Китаєм і залишає можливість діалогу з Північною Кореєю.

Для Сеула це складний баланс. Росія та КНДР зблизилися. Північна Корея відправила військових до Росії, а Москва надає Пхеньяну підтримку. Для Південної Кореї це пряма загроза. Лі не зацікавлений, щоб історія, пов’язана з Україною, штовхала його до більшої конфронтації з Північчю. Адміністрація зупинила пропагандистські трансляції через гучномовці на кордоні, демонтувала частину обладнання і говорила про відновлення діалогу. Президент заявляв, що хоче зменшити напругу і не ставить за мету об’єднання шляхом поглинання Півночі.

Саме тому для Лі важливо контролювати навіть долю двох північнокорейських військових. У липні він домовлявся із Зеленським, що питання вирішуватимуть з урахуванням їхнього бажання та гуманітарних принципів. У Сеулі боялися реакції Пхеньяна і наслідків для родин, які залишилися в КНДР.

Є і внутрішній розрахунок. Лі прийшов до влади після конфліктного періоду і намагається показати, що Сеул визначає правила у питаннях безпеки. Публічне оголошення без узгодженого сценарію він сприйняв не як протокольний збій. Звідси й слова про додаткові заходи.

Південна Корея від початку повномасштабної війни засуджує російське вторгнення, приєдналася до санкцій і надавала гуманітарну та фінансову допомогу. У липні Сеул пообіцяв виділити ще 100 мільйонів доларів. Водночас країна обережна з летальною зброєю. Навіть за попередньої влади прямих поставок озброєнь Україні не було.

Після скандалу політики вже говорять про перегляд підтримки. Депутат Демократичної партії Кім Бьон Чжу заявив, що Сеул не має причин продовжувати підтримку, і закликав переглянути допомогу. Це не означає, що уряд уже вирішив її скоротити. Але суперечка швидко стає внутрішньою темою.

Лі має показати виборцям, що уряд контролює зовнішню політику і не дозволяє втягувати країну в небажані конфлікти. Реакція Сеула може бути жорсткішою, ніж очікують від спору про протокол.

Нинішня суперечка не скасовує гарантованої військової допомоги, якої Україна вже мала отримати. Вона може ускладнити подальші переговори. Київ зацікавлений не лише у фінансовій допомозі. Йдеться про оборонну промисловість, технології, системи ППО та безпілотники.

Сеул теж має інтерес. Україна бачить, як північнокорейські військові воюють на боці Росії. Українські військові та спецслужби мають інформацію, важливу для Південної Кореї. Конфлікт створює проблеми обом. Києву складніше домовлятися про підтримку. Сеул ризикує втратити канали даних про співпрацю Росії та КНДР.

Україні важливо не дати суперечці перерости в тривалий конфлікт. Південна Корея — одна з провідних технологічних і промислових держав із потужним оборонним сектором. Для Сеула теж є причини не загострювати. Пхеньян відправляє військових і боєприпаси, а Росія допомагає КНДР отримувати досвід і технології. Сеул зацікавлений знати, як російська армія використовує північнокорейські підрозділи. Україна має таку інформацію. Південна Корея має технології, потрібні Києву. Спільні інтереси залишаються.

Глава МЗС України Андрій Сибіга назвав ситуацію дипломатичним непорозумінням. Київ поки не хоче переводити суперечку у відкритий конфлікт і прагне зберегти робочі відносини. Сторони по-різному бачать те, про що домовлялися.

Північнокорейських військових затримали в січні 2025 року на Курщині. Спочатку повідомляли про чотирьох полонених, потім залишилося двоє. Їхні фотографії давно оприлюднили Reuters, Associated Press, AFP та інші видання. Твердження, що інформація стала відомою лише зараз, не відповідає дійсності. Південна Корея давно знала про цих людей і офіційно зверталася щодо репатріації.

Український дипломат і політик Роман Безсмертний в ексклюзивному коментарі джерелу сказав, що скандал має ширше підґрунтя. «Якщо інформацію про полонених оприлюднили ще на початку 2025 року, то всі розуміли, що ця історія не може залишитися закритою. Обидва полонені написали заяви про бажання повернутися до Південної Кореї. Тому зараз створюється враження, ніби Сеул дізнався про це випадково і лише тепер. Насправді інформації було достатньо давно», — зазначив він.

Сеул розглядає громадян КНДР як громадян Кореї, які перебувають на території Півночі. Для двох військових, які відмовилися повертатися до Росії чи КНДР і заявили про бажання залишитися в Південній Кореї, напрямок репатріації був зрозумілим. На думку дипломата, скандал не пояснити лише двома військовополоненими. Варто дивитися на політику Лі Чже Мьона після приходу нового президента.

«Лі Чже Мьон свого часу робив заяви, в яких покладав частину відповідальності за початок війни на Україну. Під час президентської кампанії його риторика змінилася: він визнав російську агресію і висловив жаль через свої попередні слова. Після перемоги на виборах перед ним постало складне завдання — зберегти союз зі США, але водночас вибудувати власну політику щодо Китаю та Північної Кореї. Саме тут і може лежати пояснення нинішньої різкої реакції Сеула», — говорить Безсмертний.

Якщо чинний президент справді бере курс на згортання співпраці з Україною, це небезпечна позиція, вважає дипломат. Північна Корея отримує досвід сучасної війни, її військові проходять реальні бої, посилюється військово-промисловий комплекс. Південній Кореї, навпаки, потрібна тісніша співпраця з Україною — у технологіях і в обміні досвідом. Відмова матиме наслідки не лише для України, де середній вік життя в Україні залишається чутливим тлом будь-якої тривалої війни.

Безсмертний не виключає й іншого пояснення. Публічний конфлікт може бути частиною ширшої гри, яку Сеул не обов’язково показує назовні. Президент має значні повноваження у зовнішній політиці та безпеці, а правляча партія контролює парламент. Влада може вирішувати, що виносити в публічний простір. Нинішня хвиля може мати й такий бік: зовні жорстка реакція, а реальні домовленості тривають.

«Я не виключаю, що цей галас може бути своєрідною операцією прикриття. Ми звикли, що дипломатія має виглядати прямолінійно: сказали одне, зробили друге. Але в азійській політиці часто працюють інакше. Я не виключаю, що за публічним загостренням може залишатися зовсім інший переговорний процес, у тому числі щодо співпраці з Україною. Я б не поспішав робити висновок, що Сеул вирішив розірвати відносини з Києвом», — сказав Безсмертний.

Найближчим показником, на його думку, будуть не тон заяв, а конкретні контакти. Він очікує діалогу між міністрами закордонних справ. Саме переговори покажуть, чи йдеться про охолодження, чи скандал залишиться переважно публічною історією.