Другий президент України Леонід Кучма: доба і спадщина

Другий президент України — Леонід Данилович Кучма, єдиний глава держави, якого обирали двічі поспіль. Він обіймав посаду з 19 липня 1994-го до 23 січня 2005-го і провів країну через найтяжчі роки становлення: від гіперінфляції й відсутності Основного Закону до гривні, Конституції та першої великої політичної кризи незалежності.

Інженер-ракетник із «Південмашу» став президентом після перемоги над чинним Леонідом Кравчуком. За його каденції ухвалили Конституцію 28 червня 1996 року, запровадили гривню у вересні того ж року і підписали Будапештський меморандум. Паралельно зросла вага олігархічних груп, а «касетний скандал» і справа Георгія Гонгадзе назавжди розкололи оцінки його правління.

Станом на 2026 рік Кучма живе в Києві, йому 88. Його ім’я досі звучить у розмовах про ядерне роззброєння, багатовекторність і ціну стабільності. Нижче — повна картина людини й епохи, без прикрас і без замовчувань.

Від лісового кордону до ракетного цеху

Леонід Кучма народився 9 серпня 1938 року в селі Чайкине на Чернігівщині, у родині лісника. Батько Данило Прокопович пішов на фронт і загинув, коли син був іще маленьким. Мати Параска Трохимівна тягнула господарство в колгоспі. Хлопець учився в Костобобрівській школі сусіднього району, потім поїхав до Дніпропетровська.

У 1960 році він закінчив фізико-технічний факультет Дніпропетровського державного університету як інженер-механік ракетної техніки. Далі — конструкторське бюро «Південне», випробування на Байконурі, партійна робота на підприємстві. З 1986-го по 1992-й Кучма очолював виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод» — гігант, який будував міжконтинентальні ракети й космічні носії. Цей завод зробив з нього не просто директора, а фігуру, яку в промислових колах називали «червоним директором» із залізною дисципліною.

У 1990-му його обрали народним депутатом. Технічна біографія виявилася політичним капіталом: країна, що щойно вийшла з СРСР, шукала людей, які вміють керувати великими виробництвами, а не лише виголошувати промови.

Прем’єр на рік і вибори, що змінили еліту

13 жовтня 1992 року президент Леонід Кравчук призначив Кучму прем’єр-міністром. Повноваження були широкими, економіка — у вільному падінні. Кучма вимагав більше свободи для уряду, конфліктував із президентом і через рік пішов у відставку. Ця коротка каденція стала трампліном: він став головою Спілки промисловців і підприємців і почав критикувати владу з позиції «господарника».

Дострокові президентські вибори 1994 року проходили на тлі втоми від хаосу перших років незалежності. У першому турі Кучма посів друге місце. У другому, 10 липня, набрав 52,14% проти 45,06% у Кравчука. Інавгурація відбулася 19 липня 1994 року. Кампанія йшла під гаслами зближення з Росією й статусу російської мови, але після перемоги курс виявився іншим — багатовекторним, із постійним балансуванням між Москвою й Заходом.

У 1999-му він переміг комуніста Петра Симоненка: 36,49% у першому турі й 56,25% у другому. Це досі єдиний випадок, коли чинний президент України успішно переобирався на другий строк.

Дані зведені за хронологією офіційних дат каденцій та ключових рішень, зафіксованих у відкритих енциклопедичних і законодавчих джерелах (uk.wikipedia.org, zakon.rada.gov.ua).

Конституційна ніч і народження гривні

До 1996 року країна жила за переписаною Конституцією УРСР 1978-го. Кучма очолював Конституційну комісію разом зі спікером Олександром Морозом. Конфлікт зайшов так далеко, що президент пригрозив винести свій проєкт на референдум. Парламент відповів безперервним засіданням.

27 червня 1996-го депутати увійшли в залу вранці й вийшли лише наступного ранку. Кава, суперечки про мову, Крим, власність і розподіл влади тягнулися годинами. 28 червня о 9:18 «за» проголосували 315 народних депутатів. Кучма зайшов до зали вже під фінал і скасував указ про референдум. Так з’явився Основний Закон, який закріпив президентсько-парламентську модель і державні символи.

Грошова реформа стала другим стовпом тієї ж осені: 25 серпня 1996-го президент підписав указ № 762/96, а з 2 по 16 вересня карбованці міняли на гривні без обмежень і комісії.

Курс обміну — сто тисяч до однієї. Офіційний курс до долара на старті становив близько 1,76 грн. Банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень і копійки зайшли в гаманці за два тижні. Для мільйонів людей це був перший дотик до «справжніх» грошей після років купонів, які знецінювалися на очах.

Будапешт, багатовекторність і важка ціна безпеки

5 грудня 1994 року в Будапешті Кучма поставив підпис поруч із Біллом Клінтоном, Борисом Єльциним і Джоном Мейджором. Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як неядерна держава. Натомість отримала політичні запевнення поважати незалежність, суверенітет і кордони. Документ набув чинності з моменту підписання й не мав чіткого механізму примусу.

Пізніше сам Кучма згадував застереження тодішнього президента Франції Франсуа Міттерана: не вірити паперу. У 2014-му й особливо після 2022-го цей підпис став однією з найгостріших точок його спадщини. Водночас саме за Кучми Україна зберегла космічну галузь, налагодила експорт зброї й намагалася сидіти на двох стільцях — у СНД і в діалозі з НАТО та ЄС.

Економіка до 1999-го падала, від 2000-го пішло зростання. Приватизація великих підприємств породила клас олігархів. Дніпропетровський промисловий клан, з якого вийшов сам президент, отримав особливу вагу. Для частини суспільства це виглядало як порядок після хаосу. Для іншої — як приватизація держави вузьким колом.

Касетний скандал і тінь Гонгадзе

16 вересня 2000 року зник журналіст Георгій Гонгадзе, засновник «Української правди». 2 листопада в Таращанському лісі знайшли обезголовлене тіло. 28 листопада лідер соціалістів Олександр Мороз оприлюднив у Верховній Раді записи, які, за його словами, зробив майор держохорони Микола Мельниченко в кабінеті президента.

На плівках голос, схожий на голос Кучми, обговорює, як «розібратися» з журналістом. Вибухнув «касетний скандал», або «Кучмагейт». Акція «Україна без Кучми» вивела людей на вулиці. Кучма відкинув звинувачення. Суд 2011 року припинив кримінальне переслідування експрезидента, визнавши записи недопустимим доказом. Виконавців із МВС засудили, генерала Олексія Пукача — до довічного. Питання замовників лишилося політично відкритим.

Ця історія стала тріщиною, через яку в 2004-му вихлюпнулася Помаранчева революція. Кучма не балотувався втретє, підтримав Віктора Януковича, але після рішення Верховного Суду й повторного голосування передав булаву Віктору Ющенку 23 січня 2005 року.

Цікаві факти

• Єдиний двостроковий президент. Жоден інший глава держави України не відпрацював два повні президентські терміни поспіль.
• Ракетний слід у біографії. До політики Кучма керував одним із найбільших у світі заводів із виробництва стратегічних ракет. Це вплинуло на його стиль: він мислив категоріями цеху, плану й дисципліни, а не мітингу.
• Конституцію ухвалювали без сну. Депутати працювали понад 24 години. Деякі згадували каву з коньяком і анекдоти, щоб не заснути на останніх статтях.
• Гривню міняли два тижні. Після 16 вересня 1996-го карбованець перестав бути законним платіжним засобом, але банки ще певний час приймали старі купюри на обмін.
• Книга «Україна — не Росія». У 2003-му вийшла його програмна праця, написана російською, у якій він пояснював окремість історичного шляху України.
• Посередник у Мінську. У 2014–2020 роках Кучма представляв Україну в Тристоронній контактній групі з врегулювання на Донбасі.

Родина, фонд і тихе життя після булави

Дружина Людмила Миколаївна (у дівоцтві Талалаєва) — інженерка за освітою, багато років опікувалася фондом «Україна — дітям». Одружилися 1967-го. Єдина донька Олена народилася 3 грудня 1970 року в Дніпропетровську. Від першого шлюбу в неї син Роман; з 2002-го вона заміжня за бізнесменом Віктором Пінчуком. Спільні доньки — Катерина і Вероніка. Олена очолює власний благодійний фонд, який починався як «АнтиСНІД», і наглядову раду медіагрупи StarLightMedia.

Сам Кучма після 2005-го заснував Президентський фонд «Україна». Він писав мемуари, зрідка давав інтерв’ю, уникаючи щоденної політики. У перший рік повномасштабного вторгнення подружжя залишалося в країні; пізніше виїзди були пов’язані з лікуванням. У вересні 2026-го йому 88, він досі належить до п’ятірки живих президентів України.

Як оцінювати добу Кучми сьогодні

Оцінка розпадається на два пласти, які майже не сходяться. Перший — інституційний: Конституція, гривня, припинення гіперінфляції, збереження промислового кістяка, мирний вихід із кризи 2004-го без танків на вулицях. Другий — моральний: олігархізація, тиск на пресу, нерозкрите до кінця вбивство журналіста, слабкість гарантій Будапешта.

У розмовах із людьми, які пам’ятають 1990-ті не з підручника, часто звучить одна й та сама формула: «він зупинив падіння, але дорогою продав надто багато».

Для початківця в історії незалежності важливо тримати обидва шари разом. Другий президент України не був ні казковим рятівником, ні однозначним лиходієм. Він був продуктом радянського директорату, який отримав у руки державу без правил і спробував написати ці правила сам — інколи під диктовку парламенту, інколи під стукіт власного указу.

Його доба навчила країну, що вибори можуть змінити владу без крові, що валюта й Конституція — не декорації, і що міжнародний папір без сили за ним лишається папером. Ці уроки не застаріли й у 2026-му, коли наступні покоління знову зважують ціну суверенітету.