Олександр Семенович Зеленський: шлях ученого з Кривого Рогу до впливу на гірничу справу

Олександр Семенович Зеленський народився 23 грудня 1947 року в Кривому Розі — місті, де промисловість пульсує в ритмі екскаваторів і доменних печей. Цей чоловік став відомим не лише як батько Президента України Володимира Зеленського, а й як авторитетний учений у сфері автоматизації геолого-маркшейдерського забезпечення гірничих робіт. Його життя поєднує радянську технічну школу з сучасними українськими реаліями, точні розрахунки з практичним впливом на промисловість і виховання, що сформувало характер майбутнього лідера країни.

Олександр Семенович Зеленський — доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри, який десятиліттями вдосконалював системи управління рудними кар’єрами. Його робота в Монголії, наукові публікації та педагогічна діяльність підкреслюють дисципліну, інноваційність і відданість справі. Родинне коріння, пов’язане з ветераном Другої світової, і єврейське походження додають глибини його біографії, відображаючи складну історію України XX століття.

Ранні роки та формування характеру в промисловому місті

Олександр Семенович народився в родині Семена Івановича Зеленського — ветерана війни, який служив у 57-й гвардійській мотострілецькій дивізії Червоної Армії, а пізніше працював міліціонером. Дід Володимира Зеленського пройшов важкі повоєнні будні, передаючи синові принципи дисципліни та чесності. Мати також впливала на формування світогляду, хоча деталі про неї менш публічні. Кривий Ріг 1940–1950-х років — це місто відновлення після війни, де руда визначала долі людей, а технічна освіта відкривала двері до кращого життя.

Молодий Олександр ріс у середовищі, де практичні навички цінувалися понад усе. Промислові пейзажі, гуркіт техніки та постійна потреба в точних розрахунках природно спрямували його до технічних наук. Він не просто вивчав предмети — він бачив у них інструмент для реальних змін у гірничій галузі, яка годувала регіон. Ця рання закалка допомогла йому пізніше протистояти бюрократії та впроваджувати інновації.

Освіта та перші кроки в науці

У 1972 році Олександр Семенович з відзнакою закінчив Криворізький гірничорудний інститут за спеціальністю «Автоматизація гірничих робіт». Електротехнічний факультет дав йому міцну базу в інженерії та математиці. Уже тоді він цікавився застосуванням обчислювальної техніки до практичних завдань видобутку.

1983 року в Московському гірничому інституті він захистив кандидатську дисертацію «Автоматизований підрахунок запасів залізорудних родовищ в АСУ кар’єром». Тема відображала перехід від ручної праці до системного підходу. У 2003 році в Національному гірничому університеті (Дніпро) відбувся захист докторської — «Методологічні основи маркшейдерського забезпечення планування та обліку видобутку в інформаційній системі управління рудним кар’єром». Ці роботи стали фундаментом для автоматизації процесів, яка підвищувала безпеку та ефективність.

Таблиця ключових етапів наукової кар’єри

Ці досягнення не залишилися тільки на папері. Вони безпосередньо впливали на виробництво, дозволяючи точніше прогнозувати запаси руди та оптимізувати видобуток.

Робота в Монголії: внесок у міжнародний проєкт і сімейні спогади

Одним із найяскравіших періодів став час у Монголії. З 1976 року Олександр Семенович понад 20 років працював над автоматизацією Ерденетського гірничо-збагачувального комбінату — одного з найбільших мідно-молібденових родовищ світу. Це був спільний монголо-радянський проєкт, куди з’їжджалися фахівці з усього Союзу. Він фактично заклав основи монгольської школи кібернетики в гірництві.

У 1982 році, коли Володимиру виповнилося чотири роки, сім’я переїхала до Ерденету. Мати Римма Володимирівна працювала інженером на тому ж комбінаті. Вони жили в будинку №3 першого мікрорайону. Володимир пішов до місцевої школи (російськомовної), вчив монгольську мову, запам’ятав квітучі сопки з півоніями та різкі зміни клімату. Ці роки залишили теплі спогади: поїздки на сопки, адаптація до суворих умов і повернення літаком Ту-134. Місцеві досі згадують родину, а в місті є невеликий пам’ятник або стела на честь Олександра Семеновича за його внесок.

Цей досвід підкреслив принципи батька: принципова відмова від компромісів, навіть якщо це гальмувало кар’єру (наприклад, не вступав до КПРС). Для сина такі приклади стали уроком стійкості.

Наукова та педагогічна діяльність в Україні

Повернувшись, Олександр Семенович продовжив роботу в Криворізькому економічному інституті (частина Державного університету економіки і технологій). З 1995 року він очолює кафедру інформатики та інформаційних технологій, готуючи спеціалістів з програмного забезпечення. Кафедра випускає програмістів, які застосовують знання в промисловості.

Він — член спеціалізованих вчених рад у Дніпрі та Кривому Розі, автор понад 140 публікацій, співавтор монографій. Серед тем: моделювання поверхонь кар’єрів за допомогою NURBS і B-сплайнів, автоматизація підрахунку запасів, програмне забезпечення для розрахунку зарядів. Приклади статей включають співпрацю з колегами над автоматизацією геолого-маркшейдерських процесів.

Його підхід поєднує теорію з практикою: інформаційні системи, які допомагають планувати видобуток, зменшувати втрати та підвищувати безпеку. У 2023 році він отримав довічну стипендію Кабміну за заслуги у вищій освіті — визнання, яке підкреслило його внесок, попри дискусії.

Родина, особисте життя та вплив на сина

Олександр Семенович одружений з Риммою Володимирівною Зеленською (нар. 1950), інженером. Їхній син Володимир народився 1978 року в Кривому Розі. Батько прищеплював дисципліну, точність і незалежність мислення. Він заборонив синові їхати на навчання до Ізраїлю в 16 років, попри грант, вважаючи, що освіта має бути в Україні. Це рішення відображало його принципи.

Сім’я зберігала єврейські корені: дід Семен втратив рідних у Голокості. Олександр Семенович брав участь у громадському житті, зокрема допомагав з комп’ютерними класами в єврейській школі Кривого Рогу. Подружжя досі живе в Кривому Розі в звичайній квартирі, відмовляючись від переїзду до Києва.

У публічних інтерв’ю (наприклад, 2019 року) батько захищав сина, коментував політичні події, іноді використовуючи гострі вислови, що викликали дискусії. Він підтримує сина, підкреслюючи важливість чесної праці.

Сучасний внесок і спадщина

Станом на зараз Олександр Семенович, якому 78 років, продовжує викладати та досліджувати. Його робота вплинула на автоматизацію в Україні та за кордоном, підготувала покоління інженерів. Для студентів він — приклад принциповості: «неможливо було домовитися» про оцінки, як згадував один з колишніх учнів.

Його життя показує, як технічний інтелект у поєднанні з характером формує не лише кар’єру, а й долі близьких. Від криворізьких кар’єрів до монгольських сопок — шлях, сповнений розрахунків, викликів і відданості.

Олександр Семенович Зеленський уособлює покоління вчених, які мостили перехід від радянської індустрії до сучасних технологій. Його історія надихає: точність у професії, стійкість у житті та вплив, що виходить далеко за межі лабораторії.