Кароль Навроцький: президент Польщі та історик

Кароль Тадеуш Навроцький очолює Польщу з 6 серпня 2025 року після перемоги на президентських виборах. Він народився 3 березня 1983 року в Гданську, здобув докторський ступінь з історії та очолював Інститут національної пам’яті.

Його шлях від керівника музеїв і освітніх програм до голови держави спирається на дослідження антикомуністичного опору та публічну діяльність. Як незалежний кандидат, підтриманий партією «Право і справедливість», він здобув 50,89% голосів у другому турі 1 червня 2025 року.

Станом на листопад 2026 року Навроцький залишається на посаді, зосереджуючись на конституційних питаннях, відносинах з Україною та європейській політиці, де історичні аспекти відіграють помітну роль.

Дитинство, освіта та формування поглядів

У родині робітників у гданському районі Седльце майбутній президент зростав серед історій про опір комуністичній владі. Батько Ришард працював токарем і належав до «Солідарності», мати Ельжбета займалася переплетенням книг, а молодша сестра Ніна стала кондитером. Ім’я Кароль батьки обрали на честь папи Івана Павла II.

Шкільні роки пройшли в місцевих закладах, зокрема в IV ліцеї. Після атестату зрілості в 2002 році Навроцький завершив Вищу школу бізнесу та адміністрації за спеціальністю управління персоналом. Того ж року вступив на історичний факультет Гданського університету, який закінчив у 2008-му зі ступенем магістра. Дисертація 2013 року охоплювала соціальний опір комуністичній владі в Ельблонзькому воєводстві в 1976–1989 роках — тема, що визначала подальшу наукову роботу.

Додаткову освіту він здобув у 2023 році, отримавши MBA зі стратегії, управління програмами та проєктами в Гданській політехніці. Паралельно з навчанням займався боксом у важкій вазі, здобував місцеві титули, і футболом, граючи навіть у ролі капітана аматорської команди. Ці досвіди додали фізичної витривалості та вміння тримати удар у публічній сфері.

Кар’єра в Інституті національної пам’яті та музеях

З 2009 року Навроцький працював в Інституті національної пам’яті (IPN), спочатку в освітніх програмах. У 2013–2017 роках очолював Бюро громадської освіти відділення в Гданську, координуючи наукові та просвітницькі ініціативи. Одночасно в 2011–2017 роках був головою районної ради Седльце, що дало досвід місцевого самоврядування.

У 2017 році його призначили директором Музею Другої світової війни в Гданську. На цій посаді він впливав на експозиції, підкреслюючи польський досвід війни та тоталітаризмів. У 2021 році повернувся до IPN спочатку як заступник, а з 23 липня — як президент інституту, обраний Сеймом за згодою Сенату. Там він посилив міжнародну присутність установи, працював над пам’яттю жертв тоталітарних режимів і дослідженнями організованої злочинності в ПНР.

За діяльність у сфері історичної пам’яті отримав Бронзовий хрест заслуги. У лютому 2024 року російська сторона оголосила його в розшук через причетність до демонтажу пам’ятників Червоної армії — крок, який у Польщі сприймають як елемент політики декомунізації.

Президентські вибори 2025 року

У листопаді 2024 року партія «Право і справедливість» висунула Навроцького як незалежного кандидата. Кампанія будувалася на гаслі «Польща насамперед», з акцентом на національні інтереси, історичну правду та скептицизм щодо деяких європейських ініціатив. У першому турі 18 травня 2025 року він посів друге місце з близько 29,5%, поступившись меру Варшави Рафалу Тшасковському.

Другий тур 1 червня завершився його перемогою: 50,89% проти 49,11%. Підтримка перевищила 10,6 мільйона голосів. Присягу він склав 6 серпня 2025 року перед Національними зборами, змінивши Анджея Дуду. Перемога відобразила розкол суспільства між консервативними настроями та проєвропейським курсом уряду Дональда Туска.

Дані базуються на офіційних результатах виборів і повідомленнях польських державних джерел.

Політичні погляди та ставлення до України

Навроцький позиціонує себе як антикомуніста й захисника польських інтересів. Він підтримує допомогу Україні в протистоянні російській агресії, вважаючи її стратегічно важливою для регіону, але наголошує на партнерстві, а не ролі «молодшого партнера». Історичні питання, зокрема Волинська трагедія 1943–1945 років, залишаються центральними: він вимагає ексгумацій жертв і відповідального ставлення української сторони до пам’яті.

Щодо вступу України до ЄС і НАТО він висловлював скепсис до вирішення цих «цивілізаційних» питань. У 2026 році він ініціював позбавлення Володимира Зеленського ордена Білого Орла після присвоєння українській військовій частині назви, пов’язаної з УПА. Водночас підкреслював, що це не змінює загальної підтримки Києва в війні. Вететував окремі закони про допомогу українським біженцям, аргументуючи пріоритетом польських громадян.

Польща продовжує підтримувати Україну військово та дипломатично, але очікує взаємної поваги до історичної пам’яті та економічних інтересів, зокрема в аграрному секторі.

На міжнародній арені він зустрічався з лідерами, включно з Дональдом Трампом, і брав участь у Вишеградській групі та інших форматах, наголошуючи на суверенітеті.

Президентство: повноваження, вето та внутрішні виклики

Президент у польській системі має право вето, яке парламент може подолати кваліфікованою більшістю, а також впливає на зовнішню політику та оборону. За перший рік Навроцький застосував вето до десятків законів, зокрема щодо європейських позик на оборону (програма SAFE) і кліматичної політики, пропонуючи референдум з останнього питання. Це створило напругу з урядом Туска.

Наприкінці жовтня 2026 року розгорнулася криза навколо Конституційного трибуналу: Навроцький заявив про порушення конституційного ладу, повернувся з візиту до Сенегалу, відвідав будівлю суду й скликав консультації. Він звинуватив уряд у незаконних діях і пообіцяв використати прерогативи для відновлення порядку. Ситуація підкреслює розподіл влади між президентом і прем’єром.

Особисте життя залишається відносно приватним. Дружина Марта (уроджена Смолень, 1986 року народження) працює в Національній адміністрації доходів, раніше займалася балетом. У пари троє дітей: Даніель (син Марти від попереднього шлюбу, якого Навроцький виховує з раннього віку), Антоні та Катажина.

Цікаві факти

• Навроцький став одним із наймолодших президентів сучасної Польщі, вступивши на посаду у 42 роки.
• Його докторська дисертація фокусувалася на регіональному антикомуністичному опорі, а не на загальнонаціональних подіях, що дало унікальний мікроісторичний підхід.
• У юності серйозно займався боксом і навіть розглядав професійну кар’єру, але обрав історію.
• Російський розшук 2024 року пов’язаний саме з демонтажем радянських пам’ятників — тема, яка в Польщі має широку підтримку як елемент декомунізації.
• Під час кампанії він активно використовував соціальні мережі та зустрічі з виборцями, підкреслюючи «я один із вас».

Станом на листопад 2026 року Навроцький продовжує балансувати між національними пріоритетами, підтримкою України проти Росії та внутрішніми конституційними суперечками. Його стиль правління — активне використання президентських повноважень у поєднанні з акцентом на історичну пам’ять — формує специфічний контекст польської політики цього періоду.