Вікторія Сеник: ведуча, яка зробила кримінальні новини людяними

Вікторія Сеник уже понад десять років веде програму «Надзвичайні новини» на ICTV. За цей час вона змінила сприйняття кримінальної хроніки: замість сухого переліку фактів глядачі отримують історії, в яких чути живий голос, співчуття і чіткий заклик не мовчати.

Родом із Здолбунова на Рівненщині, з родини медиків швидкої допомоги, вона прийшла на телебачення після навчання на факультеті журналістики Київського національного університету культури і мистецтв. У 2015 році виграла кастинг і стала обличчям однієї з найрейтинговіших кримінальних програм країни.

Її шлях включає не лише ефіри, а й реальні випробування професії: напад на будинок батьків у 2018 році, материнство під час повномасштабної війни та постійний баланс між емоційною роботою і особистим життям. Саме ці деталі роблять її історію цікавою не лише для глядачів програми.

Від лікарських історій у Здолбунові до ефіру ICTV

Вікторія народилася 9 січня 1994 року. Батьки працювали на швидкій допомозі, тож замість казок вечорами звучали розповіді про реальні чергування — про врятовані життя, про ситуації, де рішення треба ухвалювати за секунди. Ці історії сформували звичку бачити людину за подією, а не лише сухий факт.

У школі вона вже чітко знала, що хоче говорити на всю країну. Переїхала до Києва, вступила на журналістику. На другому курсі почала працювати на каналах «Тоніс», «ТВі» та «Правда Тут». Найбільше їй подобався драйв прямого ефіру і включення з місця подій. Теорія швидко відійшла на другий план — практика давала те, чого не було в аудиторіях.

Сестра Юлія Сеник, яка вже працювала на ICTV, розповіла про кастинг на нову концепцію «Надзвичайних новин». Вікторія прийшла, і Костянтин Стогній побачив у ній те, що програмі тоді бракувало — живу емоцію без штучної холодності. У грудні 2015 року вона вийшла в перший ефір.

Як тендітна ведуча змінила формат «Надзвичайних новин»

До появи Сеник кримінальні програми часто тримали дистанцію: факти, хронологія, коментарі експертів. Нова ведуча вийшла інакше. Гарна, молода, з м’яким голосом, вона говорила про жорстокі історії без маски байдужості. Коли сюжет торкався дітей чи домашнього насильства, в ефірі можна було побачити сльози. Коли йшлося про несправедливість — чути гнів.

Сама вона пояснювала це просто: після сотень сюжетів перестала боятися крові, але так і не навчилася не співпереживати. Холоднокровність ніколи не була її рисою. Глядачі це відчули. Програма почала збирати листи, де люди писали, що вперше почули не лише «що сталося», а й «що з цим робити» і «чому це стосується кожного».

У 2019 році на Новомедіа Форумі Сеник розповідала про журналістику конфліктів і про те, як зберігати людяність, коли щодня стикаєшся зі злом. Її підхід став прикладом, що емоційність у жорсткій тематиці — не слабкість, а інструмент, який змушує аудиторію не перемикати канал і не відводити погляд.

Напад 2018-го: коли професія прийшла додому

У серпні 2018 року невідомі в камуфляжі перелізли через паркан будинку батьків Вікторії у Васильківському районі під Києвом. Усередині були мама і однорічна племінниця — донька сестри. Чоловіки почали вибивати двері й погрожували. Мама викликала поліцію, сусіди підняли галас. Нападники втекли на автомобілі ще до приїзду наряду.

Це був не перший інцидент. Раніше невідомі вже намагалися проникнути до знімного житла самої Вікторії в Києві. Тоді спрацювала сигналізація, зникла лише маленька іконка. Поліція відкрила кримінальне провадження за порушення недоторканності житла. Сама ведуча наполягла, щоб справу не «поховали», і розповіла деталі в ефірі.

Інцидент показав, що робота з кримінальними історіями іноді виходить за межі студії. Для родини це стало серйозним випробуванням, але Вікторія не змінила стиль подачі. Навпаки, публічно проговорила те, що сталося, і продовжила вести програму.

Материнство під сиренами: вагітність і пологи 2022 року

Повномасштабне вторгнення застало Вікторію на четвертому місяці вагітності. Перші тижні вона провела під Васильковом, де точилися бої за аеродром і падали ракети. Ховалася в підвалі, відчувала кожен вибух. Чоловік і рідні пропонували виїхати, але вона залишилася. Пізніше в інтерв’ю пояснювала, що відчувала себе «щитом» для тих, хто поруч, і не могла поїхати.

Медичне спостереження ускладнилося: зв’язок працював погано, клініки частково зупинили роботу, її лікар виїхала. Другий скринінг вдалося пройти в іншій клініці під сиреною. Пологи відбулися 18 серпня 2022 року в центрі Києва. Спочатку були тренувальні перейми, потім стимуляція, а в останній момент дитина перевернулася і знадобився кесарів розтин. Через 20 хвилин син уже був на руках. Вікторія називає його «солодким левеням» і каже, що радіє, що народився на своїй землі.

Після пологів пріоритети змінилися. Матеріальне відійшло на другий план. Важливими стали безпека близьких і армія. Коли лунає тривога, син спить у візочку в коридорі за правилом двох стін. У небезпечні періоди родина їде до родичів у село, де є надійніший підвал. У 2023 році в інтерв’ю Вікна вона радила іншим вагітним молитися і вірити в краще, бо саме вони продовжують життя країни.

Що тримає Вікторію Сеник в тонусі: вірші, спорт і родина

За кадром Сеник пише вірші з дитинства. Один із патріотичних творів колись прочитала в ефірі ICTV. Спорт і танці допомагають перезавантажитися після важких сюжетів. Вона любить зимове купання — моржування дає енергію і холодну голову перед камерою.

Чоловіка Ігоря, бізнесмена в аграрному секторі, познайомив чоловік сестри. Чотири роки він наполегливо доводив серйозність намірів. Весілля відбулося у 2018 році, майже одночасно з нападом на будинок батьків. Родина стала опорою. Сестра Юлія теж працює на ICTV — веде «Факти». Дві сестри на одному каналі колись викликали розмови, але обидві довели, що прийшли власними силами.

У 2025–2026 роках Вікторія продовжує вести програму, ділиться моментами життя в Instagram і підтримує ЗСУ. Родина втратила дядька Миколу Сеника, який пішов добровольцем і загинув на війні. Ці втрати вона носить у собі, але не перестає говорити про героїзм звичайних людей у ефірі.

Чому глядачі обирають її програму: емоції замість холодності

Кримінальна хроніка завжди була складною темою. Багато хто уникав її саме через холодний тон. Сеник зробила формат ближчим. Вона не приховує реакцій, аналізує причини і часто пояснює, куди звертатися по допомогу. Глядачі пишуть, що завдяки програмі вперше задумалися про насильство в сім’ях чи про те, як не стати жертвою.

Під час війни програма отримала додатковий сенс. Окрім злочинів, у ній з’являються історії звичайних українців, які допомагають армії, волонтерять і тримають фронт у тилу. Це вже не просто новини — це розмова, яка згуртовує.

З практики багатьох телевізійних проєктів видно: коли ведучий щирий, аудиторія залишається довше і повертається частіше. У випадку Сеник це працює вже більше десяти років.

Поширені уявлення про ведучих кримінальної хроніки і як їх ламає Сеник

Довго існувало уявлення, що кримінальну програму має вести суворий чоловік або жінка з «залізним» характером. Красива і емоційна ведуча нібито «не підходить». Сеник довела протилежне. Ніжність і жорсткі теми можуть співіснувати, і саме це робить матеріал сильнішим.

Інший міф — емоції в ефірі шкодять професійності. Насправді вони допомагають утримувати увагу і передавати важливість історії. Коли ведучий байдужий, глядач теж залишається байдужим. Коли він пропускає сюжет через себе, аудиторія реагує.

Багато хто стикається з ситуацією, коли після важкого ефіру хочеться відгородитися. Сеник обирає інший шлях: спорт, творчість, родина. Це не універсальна порада, але приклад того, що професія не обов’язково має «з’їдати» людину повністю.

Дані зібрані на основі матеріалів ICTV, інтерв’ю в українських ЗМІ та відкритих повідомлень 2018–2023 років.

Вікторія Сеник продовжує робити те, з чого починала: розповідати важкі історії так, щоб їх чули. Не як набір фактів, а як розмову, після якої залишається відчуття, що хтось поруч розуміє і не мовчить. Для глядачів це вже давно не просто програма — це звичка включати вечірній ефір і знати, що голос буде живим.