Населення Азербайджану: структура і динаміка

Населення Азербайджану на 1 січня 2026 року становило 10 262,4 тисячі осіб, а до 1 серпня того ж року зросло до 10 276,6 тисячі. Приріст лишається позитивним, але темп сповільнився: за сім місяців додалося лише 14,2 тисячі людей, або 0,14 %. Міські жителі складають 54,3 %, сільські — 45,7 %; чоловіки — 49,8 %, жінки — 50,2 %.

Опорною точкою етнічної картини залишається перепис 2019 року: азербайджанці — 94,8 %, лезгини — 1,7 %, талиші — 0,9 %, росіяни — 0,7 %. Народжуваність у першому півріччі 2026 року впала до 8,0 на 1000 населення проти 9,0 роком раніше, смертність піднялася до 6,0. Країна входить у фазу повільного старіння за ще відносно молодого медіанного віку.

Територія республіки — близько 86,6 тисячі км², тож щільність тримається біля 119 осіб на квадратний кілометр. Головний демографічний магніт — Баку з агломерацією; окремий вектор останніх років — повернення людей на деокуповані території.

Численність і природний рух у 2026 році

Державний комітет статистики Азербайджану фіксує населення методом поточного обліку: до результатів останнього перепису щороку додають народження і прибуття на постійне місце проживання та віднімають смерті й вибуття. На початок 2026 року показник зупинився на 10 262,4 тисячі осіб. За січень–червень додалося 11 099 людей, і на 1 липня чисельність досягла 10 273 450. До 1 серпня вона становила вже 10 276 566.

Природний приріст звужується не через обвал смертності, а через спад народжень. У першому півріччі 2026 року зареєстрували 40 798 новонароджених. Коефіцієнт народжуваності знизився з 9,0 до 8,0 на 1000 населення. Серед немовлят 53,5 % — хлопчики, 46,5 % — дівчатка; 1420 пологів були двійневими, 57 — трійневими. Смертей за той самий період зафіксовано 30 625, коефіцієнт зріс із 5,8 до 6,0 на 1000.

Різниця між народженнями і смертями в першій половині 2026 року склала лише близько 10 тисяч осіб — це помітно менше, ніж у відповідний період 2025-го, і саме вона визначає майже весь приріст країни.

Шлюбна статистика рухається в тому ж напрямку. За шість місяців уклали 19 224 шлюби (3,8 на 1000 проти 4,9 роком раніше) і зареєстрували 9776 розлучень (1,9 на 1000 проти 2,0). Сім’я не зникає, але укладається пізніше і рідше, особливо в містах, де житло, освіта і кар’єра зсувають першу дитину на пізніший вік матері.

Місто і село, чоловіки і жінки

Частка городян на початку 2026 року — 54,3 %, сільських жителів — 45,7 %. Двадцять п’ять років тому співвідношення було майже рівним: у 2000-му місто тримало 51,1 %. Урбанізація йде повільно, без різкого спорожнення районів. Село лишається великим за південнокавказькими мірками, бо нафтогазовий сектор і столичні сервіси не вбирають увесь приріст робочої сили.

Статевий баланс майже симетричний. Чоловіків 49,8 %, жінок 50,2 %. Перевага жінок проявляється в старших групах, де довша тривалість життя зміщує піраміду. У дитячому віці хлопчиків традиційно більше — це видно і в поточній реєстрації новонароджених.

Бакинська агломерація концентрує понад чверть країни. За офіційною реєстрацією на осінь 2025 року в самому Баку проживало близько 2,36 мільйона осіб, в Абшеронському районі — близько 435 тисяч, у Сумгаїті — близько 428 тисяч. Гянджа тримає орієнтир понад 330 тисяч. Решта великих центрів — Лянкяран, Масалли, Джалілабад, Шамкир, Шекі — це вже масштаб району, а не мегаполіса, від 170 до 230 тисяч.

Етнічний склад і мови

Останній загальний перепис провели у 2019 році, і саме його частки статистика досі використовує як базову етнічну рамку. Азербайджанці становили 94,8 % населення. Далі йшли лезгини (1,68 %, близько 168 тисяч), талиші (0,88 %), росіяни (0,71 %), аварці (0,49 %), турки (0,31 %). Менші групи — татари, українці, цахури, грузини, удіни, євреї — кожна менше 0,2 %.

Державна мова — азербайджанська, тюркська за походженням. Нею як рідною користується переважна більшість. Лезгинська тримається на півночі, у прикордонних з Дагестаном районах; талиська — на південному сході, вздовж кордону з Іраном. Російська збереглася як мова старшого міського покоління і частина ділового середовища Баку, але її частка як рідної за три десятиліття різко скоротилася: у 1989 році росіяни становили 5,6 %, у 2019-му — 0,7 %.

Вірменське населення в цифрах перепису 2019 року майже не фігурує поза контекстом колишнього конфлікту навколо Карабаху. Після 2020 і 2023 років демографічна карта цих територій змінилася: облік ведеться вже в логіці повернення внутрішньо переміщених азербайджанців, а не попереднього етнічного складу анклаву.

Вік, народжуваність і тривалість життя

Піраміда ще не стара, але основа звужується. Частка дітей 0–4 років на початок 2026 року становила близько 5,3 % проти 6,6 % у 2021-му. Медіанний вік, за міжнародними оцінками ООН на середину 2020-х, наблизився до 33–34 років. Група 60+ уже перевищує 14 % і зростатиме швидше за загальну чисельність.

Сумарний коефіцієнт народжуваності опустився нижче рівня простого відтворення. Міжнародні ряди дають орієнтир близько 1,7 дитини на жінку; національна реєстрація підтверджує тренд падінням абсолютного числа народжень: у 2023 році їх було понад 112 тисяч, у 2025-му — близько 96 тисяч. Середній вік матері при народженні дитини зсувається вгору, частка первістків у пізнішому репродуктивному віці росте.

Очікувана тривалість життя при народженні тримається в коридорі 74–75 років. Жінки живуть довше за чоловіків на кілька років, що й формує жіночу перевагу після 60. Дитяча смертність за останні два десятиліття знизилася кратно, тож подальше подовження життя залежить уже від хронічних хвороб середнього і старшого віку, а не від інфекцій раннього дитинства.

Регіони, щільність і повернення на деокуповані землі

Щільність близько 119 осіб на км² ховає сильний контраст. Абшерон і Баку перевантажені, гірські райони Великого Кавказу і частина південного заходу лишаються рідкозаселеними. Нахічеванська Автономна Республіка живе окремим демографічним контуром: місто Нахічевань — один із небагатьох центрів понад 100 тисяч поза основною територією країни.

Окремий сюжет 2022–2026 років — програма повернення на території, звільнені від окупації. За даними Державного комітету у справах біженців і вимушених переселенців, до 31 серпня 2026 року в рамках першої державної програми повернулися 39 269 колишніх внутрішньо переміщених осіб. Загальна кількість людей, які живуть, працюють або навчаються на цих територіях, досягла 93 203. Для національної цифри в 10,28 мільйона це невелика частка, але для місцевої карти колишньої лінії фронту — зміна поселенської основи.

Міграційне сальдо країни в останні роки близьке до нуля або злегка від’ємне. Приріст тримає саме народжуваність, уже не така щедра, як у 2000-х. Трудова еміграція до Туреччини, Росії та ЄС існує, але не перекриває природного приросту повністю.

Динаміка чисельності за чверть століття

Ряд офіційних оцінок на початок року показує рівний, без стрибків, підйом від 8 мільйонів до понад 10,2 мільйона. Міська частка виросла помірно, сільська не обвалилася.

Цифри ряду наведено за публікаціями Державного комітету статистики Азербайджану (stat.gov.az). Легке зниження міської частки після 2020 року пов’язане з методикою віднесення населених пунктів, а не з розворотом урбанізації.

Що змінює спад народжень для побуту

Менше дітей у віці до школи означає через 6–10 років менший набір у перші класи і поступове вивільнення місць у садочках великих міст. Для районів із і без того малою чисельністю це ризик закриття малокомплектних шкіл. Для Баку ефект інший: черга в популярні ліцеї слабшає повільніше, бо сім’ї продовжують стягуватися до столиці.

Ринок праці ще два десятиліття отримуватиме численні когорти 1990-х і початку 2000-х. Навантаження на пенсійну систему зросте пізніше, коли ці когорти самі підійдуть до 60–65 років. Саме тому поточний спад народжень — не сьогоднішня дірка в бюджеті, а зміна пропорцій після 2040-го.

Сім’я з однією дитиною в бакинській квартирі і сім’я з трьома дітьми в районному селищі вже живуть у різних демографічних режимах однієї країни.

Цікаві факти

• На 1 липня 2026 року в країні жило 10 273 450 осіб — приріст із початку року лише 0,1 %, найповільніший за останні мирні роки.
• Із 40 798 немовлят першого півріччя 1420 народилися двійнею, а 57 пологів були трійневими: багатоплідність лишається помітною навіть за спаду загальної народжуваності.
• Азербайджанці за переписом 2019 року — 94,8 %; наступна за чисельністю група, лезгини, не дотягує і до 2 %.
• До кінця серпня 2026 року на деокуповані території повернулися 39 269 колишніх переселенців, а загалом там живуть, працюють або вчаться 93 203 людини.
• Жінок у країні на 0,4 процентного пункта більше, ніж чоловіків, і цей розрив майже цілком формується після 60 років.

Ці деталі не змінюють головної картини: країна вже перейшла десятимільйонну межу і росте далі, але кожен наступний рік додає менше людей, ніж попередній. Структура — міська ледь більша за половину, етнічно однорідна, ще молода за європейськими мірками — визначатиме школи, ринок праці і карту розселення довше, ніж разові міграційні хвилі.